Luke 18

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

And he spake a parable unto them to this end, that men ought always to pray, and not to faint;

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

Saying, There was in a city a judge, which feared not God, neither regarded man:

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

And there was a widow in that city; and she came unto him, saying, Avenge me of mine adversary.

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

Yet because this widow troubleth me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

And the Lord said, Hear what the unjust judge saith.

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

And shall not God avenge his own elect, which cry day and night unto him, though he bear long with them?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

I tell you that he will avenge them speedily. Nevertheless when the Son of man cometh, shall he find faith on the earth?

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

And he spake this parable unto certain which trusted in themselves that they were righteous, and despised others:

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

The Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank thee, that I am not as other men are, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

I fast twice in the week, I give tithes of all that I possess.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

And the publican, standing afar off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but smote upon his breast, saying, God be merciful to me a sinner.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

I tell you, this man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalteth himself shall be abased; and he that humbleth himself shall be exalted.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

And a certain ruler asked him, saying, Good Master, what shall I do to inherit eternal life?

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

And Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good, save one, that is, God.

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour thy father and thy mother.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

And he said, All these have I kept from my youth up.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Now when Jesus heard these things, he said unto him, Yet lackest thou one thing: sell all that thou hast, and distribute unto the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

And when he heard this, he was very sorrowful: for he was very rich.

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

For it is easier for a camel to go through a needle's eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

And they that heard it said, Who then can be saved?

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

And he said, The things which are impossible with men are possible with God.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

Then Peter said, Lo, we have left all, and followed thee.

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God's sake,

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

Who shall not receive manifold more in this present time, and in the world to come life everlasting.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

Then he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

For he shall be delivered unto the Gentiles, and shall be mocked, and spitefully entreated, and spitted on:

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

And they shall scourge him, and put him to death: and the third day he shall rise again.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

And they understood none of these things: and this saying was hid from them, neither knew they the things which were spoken.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

And it came to pass, that as he was come nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

And hearing the multitude pass by, he asked what it meant.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

And they told him, that Jesus of Nazareth passeth by.

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

And he cried, saying, Jesus, thou Son of David, have mercy on me.

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

And they which went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried so much the more, Thou Son of David, have mercy on me.

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

Saying, What wilt thou that I shall do unto thee? And he said, Lord, that I may receive my sight.

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

And Jesus said unto him, Receive thy sight: thy faith hath saved thee.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.