Luke 15

Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

Then drew near unto him all the publicans and sinners for to hear him.

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

And the Pharisees and scribes murmured, saying, This man receiveth sinners, and eateth with them.

А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

And he spake this parable unto them, saying,

Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

What man of you, having an hundred sheep, if he lose one of them, doth not leave the ninety and nine in the wilderness, and go after that which is lost, until he find it?

А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

And when he hath found it, he layeth it on his shoulders, rejoicing.

І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

And when he cometh home, he calleth together his friends and neighbours, saying unto them, Rejoice with me; for I have found my sheep which was lost.

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

I say unto you, that likewise joy shall be in heaven over one sinner that repenteth, more than over ninety and nine just persons, which need no repentance.

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

Either what woman having ten pieces of silver, if she lose one piece, doth not light a candle, and sweep the house, and seek diligently till she find it?

А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

And when she hath found it, she calleth her friends and her neighbours together, saying, Rejoice with me; for I have found the piece which I had lost.

Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

Likewise, I say unto you, there is joy in the presence of the angels of God over one sinner that repenteth.

І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

And he said, A certain man had two sons:

І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

And the younger of them said to his father, Father, give me the portion of goods that falleth to me. And he divided unto them his living.

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

And not many days after the younger son gathered all together, and took his journey into a far country, and there wasted his substance with riotous living.

А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

And when he had spent all, there arose a mighty famine in that land; and he began to be in want.

І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

And he went and joined himself to a citizen of that country; and he sent him into his fields to feed swine.

І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

And he would fain have filled his belly with the husks that the swine did eat: and no man gave unto him.

Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

And when he came to himself, he said, How many hired servants of my father's have bread enough and to spare, and I perish with hunger!

Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

I will arise and go to my father, and will say unto him, Father, I have sinned against heaven, and before thee,

Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

And am no more worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

And he arose, and came to his father. But when he was yet a great way off, his father saw him, and had compassion, and ran, and fell on his neck, and kissed him.

І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

And the son said unto him, Father, I have sinned against heaven, and in thy sight, and am no more worthy to be called thy son.

А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

But the father said to his servants, Bring forth the best robe, and put it on him; and put a ring on his hand, and shoes on his feet:

Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

And bring hither the fatted calf, and kill it; and let us eat, and be merry:

бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

For this my son was dead, and is alive again; he was lost, and is found. And they began to be merry.

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

Now his elder son was in the field: and as he came and drew nigh to the house, he heard musick and dancing.

І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

And he called one of the servants, and asked what these things meant.

А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

And he said unto him, Thy brother is come; and thy father hath killed the fatted calf, because he hath received him safe and sound.

І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

And he was angry, and would not go in: therefore came his father out, and intreated him.

А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

And he answering said to his father, Lo, these many years do I serve thee, neither transgressed I at any time thy commandment: and yet thou never gavest me a kid, that I might make merry with my friends:

Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

But as soon as this thy son was come, which hath devoured thy living with harlots, thou hast killed for him the fatted calf.

І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

And he said unto him, Son, thou art ever with me, and all that I have is thine.

Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

It was meet that we should make merry, and be glad: for this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found.