Lamentations 5

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Remember, O LORD, what is come upon us: consider, and behold our reproach.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Our inheritance is turned to strangers, our houses to aliens.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

We are orphans and fatherless, our mothers are as widows.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

We have drunken our water for money; our wood is sold unto us.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Our necks are under persecution: we labour, and have no rest.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

We have given the hand to the Egyptians, and to the Assyrians, to be satisfied with bread.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Our fathers have sinned, and are not; and we have borne their iniquities.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Servants have ruled over us: there is none that doth deliver us out of their hand.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

We gat our bread with the peril of our lives because of the sword of the wilderness.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Our skin was black like an oven because of the terrible famine.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

They ravished the women in Zion, and the maids in the cities of Judah.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Princes are hanged up by their hand: the faces of elders were not honoured.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

They took the young men to grind, and the children fell under the wood.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

The elders have ceased from the gate, the young men from their musick.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

The crown is fallen from our head: woe unto us, that we have sinned!

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

For this our heart is faint; for these things our eyes are dim.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Because of the mountain of Zion, which is desolate, the foxes walk upon it.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Thou, O LORD, remainest for ever; thy throne from generation to generation.

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Wherefore dost thou forget us for ever, and forsake us so long time?

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Turn thou us unto thee, O LORD, and we shall be turned; renew our days as of old.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

But thou hast utterly rejected us; thou art very wroth against us.