Lamentations 5

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Ricordati, Eterno, di quello che ci è avvenuto! Guarda e vedi il nostro obbrobrio!

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

La nostra eredità è passata a degli stranieri, le nostre case, a degli estranei.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Noi siam diventati orfani, senza padre, le nostre madri son come vedove.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Noi beviamo la nostr’acqua a prezzo di danaro, le nostre legna ci vengono a pagamento.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Col collo carico noi siamo inseguiti, siamo spossati, non abbiamo requie.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Abbiam teso la mano verso l’Egitto e verso l’Assiria, per saziarci di pane.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

I nostri padri hanno peccato, e non sono più; e noi portiamo la pena delle loro iniquità.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Degli schiavi dominano su noi, e non v’è chi ci liberi dalle loro mani.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Noi raccogliamo il nostro pane col rischio della nostra vita, affrontando la spada del deserto.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

La nostra pelle brucia come un forno, per l’arsura della fame.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Essi hanno disonorato le donne in Sion, le vergini nelle città di Giuda.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

I capi sono stati impiccati dalle loro mani, la persona de’ vecchi non è stata rispettata.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

I giovani han portato le macine, i giovanetti han vacillato sotto il carico delle legna.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

I vecchi hanno abbandonato la porta, i giovani la musica dei loro strumenti.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

La gioia de’ nostri cuori è cessata, le nostre danze son mutate in lutto.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

La corona ci è caduta dal capo; guai a noi, poiché abbiamo peccato!

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Per questo langue il nostro cuore, per questo s’oscuran gli occhi nostri:

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

perché il monte di Sion è desolato, e vi passeggian le volpi.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Ma tu, o Eterno, regni in perpetuo; il tuo trono sussiste d’età in età.

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Perché ci dimenticheresti tu in perpetuo, e ci abbandoneresti per un lungo tempo?

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Facci tornare a te, o Eterno, e noi torneremo! Ridonaci de’ giorni come quelli d’un tempo!

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Ché, ora, tu ci hai veramente reietti, e ti sei grandemente adirato contro di noi!