Psalms 88

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

Ének. A Kóráh fiainak zsoltára. Az éneklőmesternek a Mahalath- lehannóthra. Az Ezrahita Hémán tanítása.

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

Uram, szabadításomnak Istene! Nappal kiáltok, éjjelente előtted vagyok:

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

Jusson elődbe imádságom, hajtsad füled az én kiáltozásomra!

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

Mert betelt a lelkem nyomorúságokkal, és életem a Seolig jutott.

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

Hasonlatossá lettem a sírba szállókhoz; olyan vagyok, mint az erejevesztett ember.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

A holtak közt van az én helyem, mint a megölteknek, a kik koporsóban feküsznek, a kikről többé nem emlékezel, mert elszakasztattak a te kezedtől.

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Mély sírba vetettél be engem, sötétségbe, örvények közé.

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

A te haragod reám nehezedett, és minden haboddal nyomtál engem. Szela.

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

Elszakasztottad ismerőseimet tőlem, útálattá tettél előttök engem; berekesztettem és ki nem jöhetek.

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

Szemem megsenyvedett a nyomorúság miatt; kiáltalak téged Uram minden napon, hozzád terjengetem kezeimet.

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Avagy a holtakkal teszel-é csodát? Felkelnek-é vajjon az árnyak, hogy dicsérjenek téged? Szela.

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Beszélik-é a koporsóban a te kegyelmedet, hűségedet a pusztulás helyén?

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Megtudhatják-é a sötétségben a te csodáidat, és igazságodat a feledékenység földén?

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

De én hozzád rimánkodom, Uram, és jó reggel elédbe jut az én imádságom:

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Miért vetsz el hát Uram engem, *és* rejted el orczádat én tőlem?

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Nyomorult és holteleven vagyok ifjúságomtól kezdve; viselem a te rettentéseidet, roskadozom.

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

Általmentek rajtam a te búsulásaid; a te szorongatásaid elemésztettek engem.

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

Körülvettek engem, mint a vizek egész napon; együttesen körülöveztek engem. * (Psalms 88:19) Elszakasztottál tőlem barátot és rokont; ismerőseim a - setétség. *