Psalms 139

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

Az éneklőmesternek, Dávid zsoltára. Uram, megvizsgáltál engem, és ismersz.

Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

Te ismered ülésemet és felkelésemet, messziről érted gondolatomat.

Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

Járásomra és fekvésemre ügyelsz, minden útamat jól tudod.

бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

Mikor még nyelvemen sincs a szó, immár egészen érted azt Uram!

Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

Elől és hátul körülzártál engem, és fölöttem tartod kezedet.

Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

Csodálatos előttem *e* tudás, magasságos, nem érthetem azt.

Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

Hová menjek a te lelked elől és a te orczád elől hova fussak?

Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

Ha a mennybe hágok fel, ott vagy; ha a Seolba vetek ágyat, ott is jelen vagy.

Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

Ha a hajnal szárnyaira kelnék, és a tenger túlsó szélére szállanék:

то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

Ott is a te kezed vezérelne engem, és a te jobbkezed fogna engem.

Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

Ha azt mondom: A sötétség bizonyosan elborít engem és a világosság körülöttem éjszaka lesz,

то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

A sötétség sem borít el előled, és fénylik az éjszaka, mint a nappal; a sötétség olyan, mint a világosság.

Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

Bizony te alkottad veséimet, te takargattál engem anyám méhében.

Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

Magasztallak, hogy csodálatosan megkülönböztettél. Csodálatosak a te cselekedeteid! és jól tudja ezt az én lelkem.

і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

Nem volt elrejtve előtted az én csontom, mikor titokban formáltattam és idomíttattam, *mintegy* a föld mélyében.

Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

Látták szemeid az én alaktalan testemet, és könyvedben ezek mind be voltak írva: a napok is, a melyeken formáltatni fognak; holott egy sem volt még meg közülök.

Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

És nékem milyen kedvesek a te gondolataid, oh Isten! Mily nagy azoknak summája!

перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

Számlálgatom őket: többek a fövénynél; felserkenek s mégis veled vagyok.

Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

Vajha elvesztené Isten a gonoszt! Vérszopó emberek, fussatok el tőlem!

Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

A kik gonoszul szólnak felőled, *és nevedet* hiába veszik fel, a te ellenségeid.

Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

Ne gyűlöljem-é, Uram, a téged gyűlölőket? Az ellened lázadókat ne útáljam-é?

повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...

Teljes gyűlölettel gyűlölöm őket, ellenségeimmé lettek!

Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

Vizsgálj meg engem, oh Isten, és ismerd meg szívemet! Próbálj meg engem, és ismerd meg gondolataimat!

і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

És lásd meg, ha van-e nálam a gonoszságnak valamilyen útja? és vezérelj engem az örökkévalóság útján!