Mark 15

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

És mindjárt reggel tanácsot tartván a főpapok a vénekkel és írástudókkal, és az egész tanács, megkötözvén Jézust, elvivék és átadák Pilátusnak.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

És megkérdé őt Pilátus: Te vagy-é a zsidók királya? Ő pedig felelvén, monda néki: Te mondod.

А первосвященики міцно Його винуватили.

És erősen vádolják vala őt a főpapok.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

Pilátus pedig ismét megkérdé őt, mondván: Semmit sem felelsz-é? Ímé, mennyi tanúbizonyságot szólnak ellened!

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

Jézus pedig semmit sem felele, annyira hogy Pilátus elcsudálkozék.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

Ünnepenként pedig egy foglyot szokott vala elbocsátani nékik, a kit épen óhajtának.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

Vala pedig egy Barabbás nevű, megkötöztetve ama lázadókkal együtt, a kik a lázadás alkalmával gyilkosságot követtek vala el.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

És a sokaság kiáltván, kezdé kérni *Pilátust* arra, a mit mindenkor megtesz vala nékik.

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Pilátus pedig felele nékik, mondván: Akarjátok-é, hogy elbocsássam néktek a zsidók királyát?

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

Mert tudja vala, hogy irígységből adták őt kézbe a főpapok.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

A főpapok azonban felindíták a sokaságot, hogy inkább Barabbást bocsássa el nékik.

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

Pilátus pedig felelvén, ismét monda nékik: Mit akartok tehát, hogy cselekedjem ezzel, a kit a zsidók királyának mondotok?

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

És azok ismét kiáltának: Feszítsd meg őt!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

Pilátus pedig monda nékik: Mert mi rosszat cselekedett? Azok pedig annál jobban kiáltanak vala: Feszítsd meg őt!

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

Pilátus pedig eleget akarván tenni a sokaságnak, elbocsátá nékik Barabbást, Jézust pedig megostoroztatván, kezökbe adá, hogy megfeszítsék.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

A vitézek pedig elvivék őt az udvar belső részébe, a mi az őrház; és összehívák az egész csapatot.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

És bíborba öltözteték őt, és tövisből font koszorút tevének a fejére,

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

És elkezdék őt köszönteni: Üdvöz légy, zsidók királya!

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

És verik vala a fejét nádszállal, és köpdösik vala őt, és térdet hajtva tisztelik vala őt.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

Mikor pedig kicsúfolták őt, leveték róla a bíbor ruhát, és a maga ruháiba öltözteték; és kivivék őt, hogy megfeszítsék.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

És kényszerítének egy mellettök elmenőt, bizonyos czirénei Simont, a ki a mezőről jő vala, Alekszándernek és Rufusnak az atyját, hogy vigye az ő keresztjét.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

És vivék őt a Golgotha *nevű* helyre, a mely megmagyarázva annyi, mint: koponya helye.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

És mirhás bort adnak vala néki inni; de ő nem fogadá el.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

És megfeszítvén őt, eloszták az ő ruháit, sorsot vetvén azokra, ki mit kapjon.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

Vala pedig három óra, mikor megfeszíték őt.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

Az ő kárhoztatásának oka pedig így vala fölébe felírva: A zsidók királya.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

Két rablót is megfeszítének vele, egyet jobb és egyet bal keze felől.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

És beteljesedék az írás, a mely *azt* mondja: És a bűnösök közé számláltaték.

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

Az arra menők pedig szidalmazzák vala őt, fejüket hajtogatván és mondván: Hah! a ki lerontod a templomot, és három nap alatt fölépíted;

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Szabadítsd meg magadat, és szállj le a keresztről!

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Hasonlóképen pedig a főpapok is, csúfolodván egymás között, az írástudókkal együtt mondják vala: Másokat megtartott, magát nem bírja megtartani.

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

A Krisztus, az Izráel királya, szálljon le most a keresztről, hogy lássuk és higyjünk. A kiket vele feszítettek meg, azok is szidalmazzák vala őt.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

Mikor pedig hat óra lőn, sötétség támada az egész földön kilencz óráig.

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

És kilencz órakor fennszóval kiálta Jézus mondván: Elói, Elói! Lamma Sabaktáni? a mi megmagyarázva annyi, mint: Én Istenem, én Istenem! miért hagyál el engemet?

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

Némelyek pedig meghallván ezt az ott állók közül, mondának: Ímé Illést hívja.

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

Egy ember pedig odafutamodék és egy szivacsot megtöltvén eczettel és azt nádszálra tűzvén, inni ada néki, mondván: Hagyjátok el, lássuk, ha eljő- é Illés, hogy levegye őt.

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

Jézus pedig nagy fennszóval kiáltván kibocsátá lelkét.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

És a templom kárpítja fölétől aljáig ketté hasada.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Látván pedig a százados, a ki vele átellenben áll vala, hogy ekként kiáltva bocsátá ki lelkét, monda: Bizony, ez az ember Isten Fia vala!

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

Valának pedig asszonyok is, a kik távolról nézik vala, a kik között vala Mária Magdaléna, és Mária, a kis Jakabnak és Józsénak anyja, és Salomé,

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

A kik, mikor Galileában vala, akkor is követték vala őt, és szolgálnak vala néki; és sok más asszony, a kik vele mentek vala fel Jeruzsálembe.

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

És mikor immár este lőn, mivelhogy péntek vala, azaz szombat előtt való nap,

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

Eljöve az arimathiai József, egy tisztességes tanácsbeli, a ki maga is várja vala az Isten országát; beméne bátran Pilátushoz, és kéré Jézusnak testét.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

Pilátus pedig csodálkozék, hogy immár meghalt volna; és magához hivatva a századost, megkérdé tőle, ha régen halt-é meg?

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

És megtudván a századostól, odaajándékozá a testet Józsefnek.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

Ő pedig gyolcsot vásárolván, és levévén őt, begöngyölé a gyolcsba, és elhelyezé egy sírboltba, a mely kősziklából vala kivágva; és követ hengeríte a sírbolt szájára.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

Mária Magdaléna pedig és Mária, a Józsé *anyja,* nézik vala, hová helyezék.