Lamentations 5

5:1

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Emlékezzél meg Uram, mi esett meg rajtunk; tekintsd meg és lásd meg gyalázatunkat!

5:2

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

A mi örökségünk idegenekre szállt; házaink a jövevényekéi.

5:3

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Apátlan árvák lettünk; anyáink, mint az özvegyek.

5:4

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Vizünket pénzért iszszuk, tűzifánkat áron kapjuk.

5:5

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Nyakunknál fogva hajtatunk; elfáradtunk, nincsen nyugtunk.

5:6

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Égyiptomnak adtunk kezet, az assziroknak, hogy jóllakjunk kenyérrel.

5:7

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Apáink vétkeztek; nincsenek; mi hordozzuk vétkeiket.

5:8

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Szolgák uralkodnak rajtunk; nincs a ki megszabadítson kezökből.

5:9

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Életünk veszélyeztetésével szerezzük kenyerünket a pusztában levő fegyver miatt.

5:10

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Bőrünk, mint a kemencze, megfeketedett az éhség lázától.

5:11

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Az asszonyokat meggyalázták Sionban, a szűzeket Júda városaiban.

5:12

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

A fejedelmeket kezökkel akasztották fel; a vének orczáit nem becsülik.

5:13

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Az ifjak a kézi malmot hordozzák, és a gyermekek a fahordásban botlanak el.

5:14

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

A vének eltüntek a kapuból, *megszüntek* az ifjak énekelni.

5:15

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Oda van a mi szívünk öröme, gyászra fordult a mi körtánczunk.

5:16

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Elesett a mi fejünknek koronája, jaj most nékünk mert vétkeztünk!

5:17

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Ezért lett beteg a mi szívünk, ezekért homályosodtak meg a mi szemeink;

5:18

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

A Sion hegyéért, hogy elpusztult; rókák futkosnak azon!

5:19

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Te Uram örökké megmaradsz; a te királyi széked nemzedékről nemzedékre!

5:20

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Miért feledkezel el örökre mi rólunk? *miért* hagysz el minket hosszú időre?

5:21

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Téríts vissza Uram magadhoz és visszatérünk; újítsd meg a mi napjainkat, mint régen.

5:22

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Mert bizony-bizony megvetettél minket; megharagudtál ránk felettébb!