Luke 10

Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

ואחרי כן הבדיל האדון עוד שבעים אחרים וישלחם לפניו שנים שנים אל כל עיר ומקום אשר בקש לבוא שמה׃

І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

ויאמר להם הן הקציר רב והפעלים מעטים לכן התחננו אל אדון הקציר וישלח פעלים לקצירו׃

Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

לכו נא הנני שלח אתכם ככבשים בין הזאבים׃

Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

אל תשאו כיס ולא תרמיל ולא נעלים ואל תשאלו לשלום איש בדרך׃

Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

ולכל בית אשר תבאו שם אמרו בראשונה שלום לבית הזה׃

І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

והיה כי יהיה שם בן שלום ונח עליו שלומכם ואם לא אליכם ישוב׃

Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

ובבית ההוא תשבו ותאכלו ותשתו משלהם כי שוה הפועל בשכרו אל תסעו מבית לבית׃

А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

וכל עיר אשר תבאו בה וקבלו אתכם אכלו שם את אשר ישימו לפניכם׃

Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

ורפאו את החולים אשר בקרבה ואמרו להם קרבה אליכם מלכות האלהים׃

А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

וכל עיר אשר תבאו בה ולא יקבלו אתכם צאו לכם אל רחובותיה ואמרו׃

Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

אף את עפר עירכם הנדבק ברגלינו ננערהו לכם אך ידע תדעו כי קרבה אליכם מלכות האלהים׃

Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

אני אמר אלכים כי לסדום יקל ביום ההוא מן העיר ההיא׃

Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

אוי לך כורזין אוי לך בית צידה כי הגבורות אשר נעשו בקרבכן אלו נעשו בצור ובצידון הלא כבר ישבו בשק ואפר ושבו׃

Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...

אכן לצור וצידון יקל בדין מכם׃

А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

ואת כפר נחום אשר עד השמים התרוממת אל שאול תורדי׃

Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

השומע אליכם אלי הוא שומע והבוזה אתכם אותי הוא בוזה והבוזה אותי הוא בוזה את אשר שלחני׃

А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!

וישובו השבעים בשמחה ויאמרו אדנינו גם השדים נכנעים לנו בשמך׃

Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

ויאמר אליהם ראיתי את השטן נפל כברק מן השמים׃

Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

הנה השלטתי אתכם לדרך על נחשים ועקרבים ועל כל גבורת האיב וכל דבר לא יזיק לכם׃

Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

אך בזאת אל תשמחו כי נכנעים לכם הרוחות כי אם שמחו על אשר נכתבו שמותיכם בשמים׃

Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

בשעה ההיא עלץ ישוע ברוח ויאמר אודך האב אדון השמים והארץ כי הסתרת את אלה מן החכמים והנבונים וגליתם לעללים הן אבי כי כן היה רצון מלפניך׃

Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

הכל נמסר לי מאת אבי ואין יודע מי הוא הבן בלתי האב ומי הוא האב בלתי הבן ואשר יחפץ הבן לגלותו לו׃

І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

ויפן אל תלמידיו לבדם ויאמר אשרי העינים הראות את אשר אתם ראים׃

Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

כי אני אמר לכם נביאים ומלכים רבים חפצו לראות את אשר אתם ראים ולא ראו ולשמע את אשר אתם שמעים ולא שמעו׃

І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

והנה אחד מבעלי התורה קם לנסותו ויאמר מורה מה אעשה ואירש חיי עולם׃

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

ויאמר אליו מה כתוב בתורה ואיך אתה קורא׃

А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

ויען ויאמר ואהבת את יהוה אלהיך בכל לבבך ובכל נפשך ובכל מאדך ובכל מדעך ואת רעך כמוך׃

Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

ויאמר אליו כן השיבות עשה זאת וחיה׃

А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

והוא חפץ להצטדק ויאמר אל ישוע ומי הוא רעי׃

А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

ויען ישוע ויאמר איש אחד ירד מירושלים ליריחו ונפל בידי שדדים והם הפשיטהו וגם פצעהו ויעזבו אותו בין חיים למות וילכו להם׃

Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

ויקר המקרה כי ירד כהן אחד בדרך ההוא וירא אתו ויעבר מעליו׃

Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

וכן גם איש לוי פגע במקום ויגש וירא אתו ויעבר מעליו׃

Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

ואיש שמרוני הלך בדרך ויבא עליו וירא אתו ויהמו רחמיו׃

І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

ויגש אליו ויחבש את פצעיו ויסוכם בשמן ויין ויעלהו על בהמתו ויוליכהו אל המלון ויכלכלהו׃

А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

ולמחרת בנסעו הוציא שני דינרים ויתנם לבעל המלון ויאמר כלכל אותו ואת אשר תוסיף עוד להוציא עליו אני בשובי אשלמנו לך׃

Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

ועתה מי מאלה השלשה היה בעיניך הרע לנפל בידי השדדים׃

А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

ויאמר העשה עמו את החסד ויאמר אליו ישוע לך ועשה כן גם אתה׃

І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

ויהי בנסעם ויבא אל כפר אחד ואשה אחת ושמה מרתא אספה אותו אל ביתה׃

Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

ולה היתה אחות ושמה מרים אשר ישבה לרגלי ישוע לשמע אל דברו׃

А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

ומרתא יגעה ברב שרותה ותגש ותאמר הלא תשים על לבך אדני אשר אחותי עזבתני לשרת לבדי אמר נא אליה ותעזר לי׃

Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

ויען ישוע ויאמר לה מרתא מרתא את דאגת ומבהלת על הרבה׃

а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

אבל אחת היא מן הצרך ומרים בחרה לה החלק הטוב אשר לא יקח ממנה׃