Psalms 74

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
خدایا، چرا ما را برای همیشه ترک کردی؟ چرا بر ما که گوسفندان مرتع تو هستیم چنین خشمگین شده‌ای؟
Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
قوم خود را به یاد آور، آنانی را که از زمان قدیم برگزیدی تا قوم تو باشند. آنانی را که از بردگی بازخرید کردی تا طایفهٔ خاص تو باشند. صهیون را که در آن ساکن بودی به یاد آور.
підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
بر این خرابه‌ها عبور کن و ببین که دشمن چگونه همه‌چیز را در خانهٔ تو ویران نموده است!
Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
دشمنانت در معبد بزرگ تو، بانگ پیروزی برآوردند و پرچم خود را در آنجا برافراشتند.
виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
مانند هیزم‌شکنانی که با تبر برای قطع درختان آمده باشند،
А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
تمام نقش‌های تراشیده شده را با چکش و تبر خراب کردند.
Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
مکانهای مقدّس تو را خراب کردند و آن را به آتش کشیدند و جایی را که محل پرستش تو بود، بی‌حرمت ساختند.
Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
با خود گفتند: «آنها را بکلّی لِه می‌کنیم.» پس تمام معابد را در سراسر خاک اسرائیل آتش زدند.
Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
همه آثار مقدّس ما را از بین بردند. هیچ‌یک از انبیا باقی نمانده‌اند و هیچ‌کس نمی‌‌داند که این وضع تا به کی ادامه خواهد داشت.
Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?
خدایا، تا به کی به دشمنانت اجازه می‌دهی که به تو توهین کنند؟ آیا آنان همیشه نام تو را بی‌حرمت خواهند ساخت؟
Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
چرا به ما کمک نمی‌کنی؟ چرا دست خود را عقب کشیده‌ای؟
А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
امّا تو ای خدا، از روز ازل پادشاه ما بوده‌ای و بارها ما را نجات داده‌ای.
Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
با قدرت خود دریا را شکافتی و سر نهنگها را در اعماق دریا شکستی.
Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
تو سر هیولای دریایی را شکستی و او را خوراک صحرانشینان کردی.
Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
چشمه‌ها و جوی‌ها را جاری ساختی و رودخانه‌های بزرگی را که همیشه جاری بودند خشک کردی.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
شب و روز را پدید آوردی و ماه و خورشید را در آسمان قرار دادی.
всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
حدّ و حدود تمام جهان از توست و تو تابستان و زمستان را به وجود آوردی.
Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
امّا خداوندا، ببین که دشمنان چگونه تو را مسخره می‌کنند و مردم بی‌خدا، به نام تو توهین می‌کنند.
Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
قوم بیچاره‌ات را فراموش نکن و قوم خود را به دست دشمنانشان رها مکن.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
پیمانی را که با ما بسته‌ای به یاد آور، زیرا که شریران در مکانهای تاریک، در سرتاسر سرزمین ما در کمینند.
Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!
مظلومان را شرمنده مکن، تا مردم مسکین و نیازمند نام تو را ستایش کنند.
Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
خدایا، برخیز و از حق خود دفاع کن، ببین که مردم بی‌خدا، تمام روز به تو توهین می‌کنند.
Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!
فریاد خشمگین دشمنان و غوغای مخالفین را که همیشه بلند است، نادیده مگیر!