Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Ijob respondis kaj diris:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Mi aŭdis multe da similaj aferoj; Tedaj konsolantoj vi ĉiuj estas.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Ĉu estos fino al la ventaj vortoj? Kaj kio vin incitis, ke vi tiel parolas?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Mi ankaŭ povus paroli, kiel vi. Se vi estus sur mia loko, Mi konsolus vin per vortoj Kaj balancus pri vi mian kapon.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Mi fortigus vin per mia buŝo Kaj konsolus vin per paroloj de miaj lipoj.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Se mi parolos, mia doloro ne kvietiĝos; Se mi ĉesos, kio foriros de mi?

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Sed nun Li lacigis min, Li detruis mian tutan esencon.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Vi faris al mi sulkojn, tio fariĝis atesto; Mia senfortiĝo staras antaŭ mia vizaĝo, kaj parolas.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Lia kolero disŝiras; Mia malamanto grincigas kontraŭ mi siajn dentojn; Mia premanto briligas kontraŭ mi siajn okulojn.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Ili malfermegis kontraŭ mi sian buŝon, insulte batas min sur la vangojn; Ĉiuj kune kontentigis sur mi sian koleron.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Dio transdonis min al maljustulo, Ĵetis min en la manojn de malbonuloj.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Mi estis trankvila; sed Li frakasis min, Li kaptis min je la kolo, disbatis min, Kaj Li faris min por Si celo.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Liaj pafistoj min ĉirkaŭis; Li dishakas miajn internaĵojn kaj ne kompatas, Li elverŝas sur la teron mian galon.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Li faras en mi breĉon post breĉo, Li kuras kontraŭ min kiel batalisto.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Sakaĵon mi kudris sur mian korpon, Kaj en polvo mi kaŝis mian kornon.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Mia vizaĝo ŝvelis de plorado, Kaj sur miaj palpebroj estas morta ombro;

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Kvankam ne troviĝas perfortaĵo en miaj manoj, Kaj mia preĝo estas pura.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Ho tero, ne kovru mian sangon, Kaj mia kriado ne trovu haltejon.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Vidu, en la ĉielo estas mia atestanto, Kaj mia konanto estas en la altaj sferoj.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Parolistoj estas por mi miaj amikoj; Sed mia okulo larmas al Dio,

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Ke Li decidu inter homo kaj Dio, Inter homo kaj lia amiko.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Ĉar la nombro de la jaroj pasos, Kaj mi iros sur vojon nereveneblan.