Psalms 74

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Vyučující, Azafův. Proč, ó Bože, nás tak do konce zamítáš? Proč roznícena jest prchlivost tvá proti stádci pastvy tvé?

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Rozpomeň se na shromáždění své, jehož jsi od starodávna dobyl a vykoupil, na proutek dědictví svého, na Sion horu tuto, na níž přebýváš.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Přispějž k hrozným pustinám. Jak všecko pohubil nepřítel v svatyni!

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Řvali nepřátelé tvoji u prostřed shromáždění tvých, a na znamení toho zanechali množství korouhví svých.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Za hrdinu jmín byl ten, kterýž co nejvýše zdvihl sekeru, roubaje vazbu dříví jeho.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

A nyní již řezby jeho napořád sekerami a palicemi otloukají.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Uvrhli oheň do svatyně tvé, na zem zřítivše, poškvrnili příbytku jména tvého.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Řekli v srdci svém: Vyhubme je napořád. Takž vypálili všecky stánky Boha silného v zemi.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Znamení svých nevidíme, jižť není proroka, aniž jest mezi námi, kdo by věděl, dokud to stane.

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

I dokudž, ó Bože, útržky činiti bude odpůrce? A nepřítel ustavičně-liž rouhati se bude jménu tvému?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Proč zdržuješ ruku svou, a pravice své z lůna svého nevzneseš?

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Však jsi ty, Bože, král můj od starodávna, působíš hojné spasení u prostřed země.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Ty silou svou rozdělil jsi moře, a potřels hlavy draků u vodách.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Ty jsi potřel hlavu Leviatanovi, dal jsi jej za pokrm lidu na poušti.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Ty jsi otevřel vrchoviště a potoky, ty jsi osušil i řeky prudké.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Tvůjť jest den, tvá jest také i noc, světlo i slunce ty jsi učinil.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Ty jsi založil všecky končiny země, léto i zimy ty jsi sformoval.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Rozpomeniž se na to, že útržky činil ten odpůrce Hospodinu, a lid bláznivý jak se jménu tvému rouhal.

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Nevydávejž té zběři duše hrdličky své,na stádce chudých svých nezapomínej se na věky.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Ohlédni se na smlouvu; nebo plní jsou i nejtmavější koutové země peleší ukrutnosti.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Nechažť bídní neodcházejí s hanbou, chudý a nuzný ať chválí jméno tvé.

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Povstaniž, ó Bože, a veď při svou, rozpomeň se na pohanění, kteréžť se děje od nesmyslných na každý den.

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Nezapomínej se na vykřikování svých nepřátel, a na hluk proti tobě povstávajících, kterýž se silí ustavičně.