Luke 18

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

Pověděl jim také i podobenství, kterak by potřebí bylo vždycky se modliti a neoblevovati,

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

Řka: Byl jeden soudce v městě jednom, kterýž se Boha nebál a člověka nestyděl.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

Byla pak vdova jedna v témž městě. I přišla k němu, řkuci: Pomsti mne nad protivníkem mým.

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

A on nechtěl za dlouhý čas. Ale potom řekl sám v sobě: Ač se Boha nebojím, a člověka nestydím,

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

Však že mi pokoje nedá tato vdova, pomstím jí, aby naposledy přijduci, neuhaněla mne.

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

I dí Pán: Slyšte, co praví soudce nepravý.

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

A což by pak Bůh nepomstil volených svých, volajících k němu dnem i nocí, ačkoli i prodlévá jim?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

Pravímť vám, žeť jich brzo pomstí. Ale když přijde Syn člověka, zdaliž nalezne víru na zemi?

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

I řekl také k některým, kteříž v sebe doufali, že by spravedliví byli, jiných sobě za nic nevážíce, podobenství toto:

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

Dva muži vstupovali do chrámu, aby se modlili, jeden farizeus a druhý publikán.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

Farizeus stoje soukromí, takto se modlil: Bože, děkuji tobě, že nejsem jako jiní lidé, dráči, nespravedliví, cizoložníci, aneb jako i tento publikán.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

Postím se dvakrát do téhodne, desátky dávám ze všech věcí, kterýmiž vládnu.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

Publikán pak zdaleka stoje, nechtěl ani očí k nebi pozdvihnouti, ale bil se v prsy své, řka: Bože, buď milostiv mně hříšnému.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Pravímť vám: Odšel tento, ospravedlněn jsa, do domu svého, a ne onen. Nebo každý, kdož se povyšuje, bude ponížen; a kdož se ponižuje, bude povýšen.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Přinášeli také k němu i nemluvňátka, aby se jich dotýkal. To viděvše učedlníci, přimlouvali jim.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Ale Ježíš svolav je, řekl: Nechte dítek, ať jdou ke mně, a nebraňte jim, nebo takovýchť jest království Boží.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

Amen pravím vám: Kdož by koli nepřijal království Božího jako dítě, nevejdeť do něho.

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

I otázalo se ho jedno kníže, řka: Mistře dobrý, co čině, život věčný obdržím?

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

I řekl jemu Ježíš: Co mne nazýváš dobrým? Žádný není dobrý, než sám toliko Bůh.

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Však umíš přikázání: Nezcizoložíš, nezabiješ, nepokradeš, nepromluvíš křivého svědectví, cti otce svého i matku svou.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

On pak řekl: Toho všeho ostříhal jsem od své mladosti.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Slyšav to Ježíš, řekl mu: Ještěť se jednoho nedostává. Všecko, což máš, prodej, a rozdej chudým, a budeš míti poklad v nebi, a pojď, následuj mne.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

On pak uslyšav to, zarmoutil se; byl zajisté bohatý velmi.

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

A viděv jej Ježíš zarmouceného, řekl: Aj, jak nesnadně ti, kdož statky mají, do království Božího vejdou!

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Snáze jest zajisté velbloudu skrze jehelnou dírku projíti, nežli bohatému vjíti do království Božího.

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

Tedy řekli ti, kteříž to slyšeli: I kdož může spasen býti?

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

A on dí jim: Což jest nemožného u lidí, možné jest u Boha.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

I řekl Petr: Aj, my opustili jsme všecko, a šli jsme za tebou.

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

On pak řekl jim: Amen pravím vám, že není žádného, kterýž by opustil dům, neb rodiče, neb bratří, neb manželku, nebo dítky, pro království Boží,

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

Aby nevzal v tomto času mnohem více, v budoucím pak věku míti bude život věčný.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

Tedy pojav Ježíš dvanácte, řekl jim: Aj, vstupujeme do Jeruzaléma, a naplníť se všecko to, což psáno jest skrze Proroky o Synu člověka.

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

Nebo vydán bude pohanům, a bude posmíván, a zlehčen i uplván.

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

A ubičujíce, zamordují jej, ale on třetího dne z mrtvých vstane.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

Oni pak tomu nic nerozuměli, a bylo slovo to skryto před nimi, aniž věděli, co se pravilo.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

I stalo se, když se přibližoval k Jericho, slepý jeden seděl podle cesty, žebře.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

A slyšev zástup pomíjející, otázal se, co by to bylo?

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

I oznámili jemu, že Ježíš Nazaretský tudy jde.

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

I zvolal, řka: Ježíši, synu Davidův, smiluj se nade mnou!

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

A ti, kteříž napřed šli, přimlouvali mu, aby mlčal. Ale on mnohem více volal: Synu Davidův, smiluj se nade mnou!

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

Tedy zastaviv se Ježíš, rozkázal ho k sobě přivésti. A když se přibližoval, otázal se ho,

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

Řka: Co chceš, ať tobě učiním? On pak dí: Pane, ať vidím.

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

A Ježíš řekl jemu: Prohlédni. Víra tvá tě uzdravila.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

A ihned prohlédl, a šel za ním, velebě Boha. A všecken lid viděv to, vzdal chválu Bohu.