Job 16

А Йов відповів та й сказав:

A odpovídaje Job, řekl:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Slyšel jsem již podobných věcí mnoho; všickni vy nepříjemní jste těšitelé.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Bude-liž kdy konec slovům povětrným? Aneb co tě popouzí, že tak mluvíš?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Zdaliž bych já tak mluviti mohl, jako vy, kdybyste byli na místě mém? Shromažďoval-li bych proti vám slova, aneb potřásal na vás hlavou svou?

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Nýbrž posiloval bych vás ústy svými, a otvírání rtů mých krotilo by bolest.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Buď že mluvím, neumenšuje se bolesti mé, buď že tak nechám, neodchází ode mne.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Ale ustavičně zemdlívá mne; nebo jsi mne, ó Bože, zbavil všeho shromáždění mého.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

A vrásky jsi mi zdělal; což mám za svědka, ano patrná na mně hubenost má na tváři mé to osvědčuje.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Prchlivost jeho zachvátila mne, a vzal mne v nenávist, škřipě na mne zuby svými; jako nepřítel můj zaostřil oči své na mne.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Rozedřeli na mne ústa svá, potupně mne poličkujíce, proti mně se shromáždivše.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Vydal mne Bůh silný nešlechetníku, a v ruce bezbožných uvedl mne.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Pokoje jsem užíval, však potřel mne, a uchopiv mne za šíji mou, roztříštil mne, a vystavil mne sobě za cíl.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Obklíčili mne střelci jeho, rozťal ledví má beze vší lítosti, a vylil na zem žluč mou.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Ranil mne ranou na ránu, outok učinil na mne jako silný.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Žíni jsem ušil na zjízvenou kůži svou, a zohavil jsem v prachu sílu svou.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Tvář má oduřavěla od pláče, a na víčkách mých stín smrti jest.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Ne pro nějaké bezpraví v rukou mých; nebo i modlitba má čistá jest.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Ó země, nepřikrývej krve mé, a nechť nemá místa volání mé.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Aj, nyní jestiť i v nebesích svědek můj, svědek můj, pravím, jest na výsostech.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Ó mudráci moji, přátelé moji, k Bohuť slzí oko mé.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Ó by lze bylo muži v hádku s ním se vydati, jako synu člověka s přítelem svým.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Nebo léta mně odečtená přicházejí, a cestou, kterouž se zase nenavrátím, již se beru.