Psalms 88

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

Pjesma. Psalam. Sinova Korahovih. Zborovođi. Po napjevu "Bolest". Za pjevanje. Poučna pjesma. Ezrahijca Hemana.

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

Jahve, Bože moj, vapijem danju, a noću naričem pred tobom.

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

Neka dopre do tebe molitva moja, prigni uho k vapaju mome.

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

Jer mi je duša zasićena patnjama, moj se život bliži Podzemlju.

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

Broje me k onima što u grob silaze, postadoh sličan nemoćniku.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

Među mrtvima moj je ležaj, poput ubijenih što leže u grobu kojih se više ne spominješ, od kojih si ustegao ruku.

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Smjestio si me u jamu duboku, u tmine, u bezdan.

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

Teško me pritišće ljutnja tvoja i svim me valima svojim prekrivaš.

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

Udaljio si od mene znance moje, Óučini da im gnusan budem: zatvoren sam, ne mogu izaći.

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

Od nevolje oči mi gasnu: vapijem tebi, Jahve, iz dana u dan, za tobom ruke pružam.

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Zar na mrtvima činiš čudesa? Zar će sjene ustati i hvaliti tebe?

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Zar se u grobu pripovijeda o tvojoj dobroti? O vjernosti tvojoj u Propasti?

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Zar se u tmini objavljuju čudesa tvoja i tvoja pravda u Zaboravu?

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

Ipak ja vapijem tebi, Jahve, prije jutra molitvom te pretječem.

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Zašto, Jahve, odbacuješ dušu moju? Zašto sakrivaš lice od mene?

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Bijedan sam i umirem već od dječaštva, klonuh noseći tvoje strahote.

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

Preko mene prijeđoše vihori tvojega gnjeva, strahote me tvoje shrvaše,

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

okružuju me kao voda sveudilj, optječu me svi zajedno. [ (Psalms 88:19) Udaljio si od mene prijatelja i druga: mrak mi je znanac jedini. ]