Mark 5

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

И преминаха отвъд езерото, в гадаринската страна.

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

А като слезе от кораба, веднага Го срещна един човек с нечист дух, който излезе от гробищата.

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

Той имаше обиталище в гробищата и никой вече не можеше да го върже дори с верига,

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

защото много пъти го бяха връзвали с окови и с вериги, но той беше разкъсвал веригите и счупвал оковите; и никой нямаше сила да го укроти.

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

И всякога, нощем и денем, в гробищата и по баирите, той викаше и се посичаше с камъни.

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

Но когато видя Иисус отдалеч, бързо отиде при Него и Му се поклони.

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

И изкрещя със силен глас и каза: Какво имам аз с Теб, Иисусе, Сине на Всевишния Бог? Заклевам Те в Бога, недей ме мъчи!

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

Защото му казваше: Излез от човека, ти, нечисти душе.

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

И Иисус го попита: Как ти е името? А той Му каза: Легион ми е името. Защото сме мнозина.

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

И много Му се молеше да не ги изпраща вън от страната.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

А там на бърдото пасеше голямо стадо свине.

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

И демоните Му се помолиха, казвайки: Прати ни в свинете, за да влезем в тях.

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

Иисус им позволи. И нечистите духове излязоха и влязоха в свинете. Тогава стадото – на брой около две хиляди – се спусна по стръмнината в езерото и всички се издавиха в езерото.

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

А онези, които ги пасяха, побягнаха и известиха за това в града и по околността. И жителите дойдоха да видят какво е станало.

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

И като дойдоха при Иисус, видяха обладания от демоните, в когото беше легионът, да седи облечен и разумен; и се уплашиха.

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

И онези, които бяха видели всичко, им разказаха за станалото с обладания от демоните и за свинете.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

А те започнаха да Му се молят да си отиде от техните земи.

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

А като влизаше в кораба, този, който беше преди това обладан от демони, Му се молеше да бъде заедно с Него.

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

Той обаче не му разреши, а му каза: Иди си у дома при своите и им кажи какви неща ти стори Господ и как се смили над теб.

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

И човекът тръгна и започна да разгласява в Декапол какви неща му стори Иисус. И всички се чудеха.

І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

Когато Иисус пак премина с кораба на отвъдната страна, при Него се събра голямо множество. И Той беше край езерото.

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

Тогава дойде един от началниците на синагогата на име Яир, който, като Го видя, падна пред краката Му

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

и много Му се молеше, казвайки: Малката ми дъщеря е на умиране. Моля Ти се да дойдеш и да положиш ръце на нея, за да оздравее и да живее.

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

И Той отиде с него. И едно голямо множество Го следваше и Го притискаха.

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

И една жена, която беше имала кръвотечение дванадесет години

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

и беше много пострадала от мнозина лекари, и беше изразходвала целия си имот, без да види някаква полза, а напротив, беше й станало по-зле,

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

като чу какво се говореше за Иисус, дойде между народа изотзад и се допря до дрехата Му.

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

Защото си казваше: Ако само се допра до дрехата Му, ще оздравея.

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

И начаса кръвотечението й престана и тя усети в тялото си, че се изцели от болестта.

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

А Иисус, който веднага усети в Себе Си, че е излязла от Него сила, се обърна сред множеството и каза: Кой се допря до дрехите Ми?

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

Учениците Му казаха: Ти виждаш, че множеството Те притиска, а казваш: Кой се допря до Мен?

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

Но Той се оглеждаше, за да види тази, която беше направила това.

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

А жената, уплашена и разтреперена, като знаеше станалото с нея, дойде и падна пред Него, и Му каза цялата истина.

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

А Той й каза: Дъще, твоята вяра те изцели; иди си с мир и бъди здрава от болестта си.

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

Докато Той още говореше, при Него дойдоха от къщата на началника на синагогата и казаха: Дъщеря ти умря; защо още затрудняваш Учителя?

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

Но Иисус, като чу това, което си говореха, каза на началника на синагогата: Не се бой, само вярвай.

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

И не позволи на никого да Го придружи освен на Петър, Яков и Якововия брат Йоан.

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

И като дойдоха до къщата на началника на синагогата, Той видя вълнение и мнозина, които плачеха и викаха силно.

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

И като влезе, им каза: Защо се вълнувате и плачете толкова? Детето не е умряло, а спи.

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

А те Му се присмиваха. Но Той, като изкара всички навън, взе бащата и майката на детето и онези, които бяха с Него, и влезе там, където лежеше детето.

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

И като хвана детето за ръка, му каза: Талита куми, което значи: Момиче, на теб казвам, стани!

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

И момичето веднага стана и започна да ходи, защото беше на дванадесет години. И те бяха много смаяни.

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

А Той строго им заповяда никой да не узнае за това; и им заръча да й дадат да яде.