Mark 4

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

И пак започна да поучава край езерото. И при Него се събра едно твърде голямо множество, така че Той се качи в един кораб и седеше на езерото, а цялото множество беше на сушата край езерото.

І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

И ги поучаваше много с притчи и им казваше в поучението Си:

Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

Слушайте! Ето, сеячът излезе да сее.

І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

И когато сееше, някои зърна паднаха край пътя; и птиците дойдоха и ги изкълваха.

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

Други паднаха на каменисто място, където нямаше много пръст; и скоро поникнаха, защото нямаше дълбока почва,

а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

а когато изгря слънцето, прегоряха и понеже нямаха корен, изсъхнаха.

А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

А други паднаха между тръни; и тръните пораснаха и ги задушиха, и не дадоха плод.

Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

А други паднаха на добра земя; и дадоха плод, който растеше и се умножаваше, и принесоха – кое тридесет, кое шестдесет, а кое сто.

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

И каза: Който има уши да слуша, нека слуша.

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

И когато остана сам, онези, които бяха около Него с дванадесетте, Го попитаха за притчите.

І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

И Той им каза: На вас е дадено да познаете тайната на Божието царство; а на онези, външните, всичко се дава в притчи;

щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

така че "гледащи да гледат, а да не виждат; и слушащи да слушат, а да не разбират; да не би да се обърнат и да им се прости (грехът)".

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

И им каза: Не разбирате ли тази притча? А как ще разберете всичките притчи?

Сіяч сіє слово.

Сеячът сее словото.

А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

А онези край пътя, където се сее словото, са тези, които чуват, но Сатана веднага идва и грабва посятото в тях слово.

Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

Също и посятото на каменистите места са тези, които, като чуят словото, веднага с радост го приемат;

та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

нямат обаче корен в себе си, а са кратковременни; после, когато настане напаст или гонение заради словото, веднага отпадат.

А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

Посятото между тръните са други. Те са онези, които са слушали словото,

але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

но светските грижи, примамката на богатството и пожеланията за други работи, като влязат, заглушават словото и то става безплодно.

А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

А посятото на добра земя са тези, които слушат словото, приемат го и дават плод – тридесет, шестдесет и стократно.

І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

И им каза: Затова ли се донася светилото – за да го сложат под шиника или под леглото? Не е ли за това – да го поставят на светилника?

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

Защото няма нищо тайно, което да не стане явно, нито е било скрито нещо, освен за да излезе наяве.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Ако има някой уши да слуша, нека слуша.

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

Каза им също: Внимавайте в това, което слушате. С каквато мярка мерите, с такава ще ви се отмери и ще ви се прибави.

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

Защото, който има, на него ще се даде, а който няма, от него ще се отнеме и това, което има.

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

И каза: Божието царство е както когато човек хвърли семе в земята;

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

и спи, и става нощ и ден; а как никне и расте семето, той не знае.

Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

Защото земята сама си произвежда: първо стрък, после клас, а след това – пълно зърно в класа.

А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

А когато узрее плодът, начаса изпраща сърп, защото е настанала жетва.

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

Каза още: С какво да сравним Божието царство или с каква притча да го представим?

Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

То прилича на синапено зърно, което, когато се посее в земята, е по-малко от всичките семена, които са на земята.

Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

Но когато се посее, расте и става по-голямо от всички стръкове, и пуска големи клони, така че небесните птици могат да се подслонят под сянката му.

І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

И с много такива притчи им говореше словото, както можеха да слушат.

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

А без притча не им говореше, но насаме обясняваше всичко на Своите ученици.

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

И в същия ден, когато се свечери, Иисус им каза: Да минем на отвъдната страна.

І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

И като разпуснаха множеството, Го взеха със себе си в кораба, както беше; и имаше и други кораби с Него.

І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

И се надигна голяма ветрена буря; и вълните се нахвърляха върху кораба, така че корабът вече се пълнеше с вода.

А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

А Той беше на задната част, заспал на възглавница. И те Го събудиха и Му казаха: Учителю! Нима не Те е грижа, че загиваме?

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

А Той, като се събуди, смъмри вятъра и каза на езерото: Мълчи! Утихни! И вятърът престана и настана голяма тишина.

І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

И Той им каза: Защо сте страхливи? Още ли нямате вяра?

А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

И голям страх ги обзе; и те си казаха един на друг: Кой ли е Този, че и вятърът и езерото Му се покоряват?