Mark 15

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

А веднага на сутринта главните свещеници със старейшините и книжниците, и целият Синедрион направиха съвещание и като вързаха Иисус, Го отведоха и Го предадоха на Пилат.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

И Пилат Го попита: Ти ли си юдейският Цар? А Той му отговори и му каза: Ти казваш.

А первосвященики міцно Його винуватили.

И главните свещеници Го обвиняваха в много неща.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

А Пилат пак Го попита, казвайки: Нищо ли не отговаряш? Виж за колко неща Те обвиняват!

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

Но Иисус вече нищо не отговори, така че Пилат се чудеше.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

А на всеки празник той им пускаше по един затворник, когото биха поискали.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

А имаше един на име Варава, затворен заедно с онези бунтовници, които във времето на бунта бяха извършили убийство.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

А множеството, като викаше, започна да иска от Пилат да направи за тях, каквото имаше обичай да прави.

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

А Пилат в отговор им каза: Искате ли да ви пусна юдейския Цар?

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

Защото знаеше, че главните свещеници Го бяха предали от завист.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

Но главните свещеници подбудиха множеството да иска да им пусне по-добре Варава.

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

Пилат пак в отговор им каза: Тогава какво да направя с Този, когото наричате юдейския Цар?

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

А те пак изкрещяха: Разпъни Го!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

А Пилат им каза: Че какво зло е сторил? Но те още по-силно закрещяха: Разпъни Го!

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

Тогава Пилат, като искаше да угоди на множеството, им пусна Варава, а Иисус би и Го предаде на разпятие.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

И войниците Го заведоха вътре в двора, тоест в преторията, и свикаха цялата дружина.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

И Му облякоха пурпурна мантия, сплетоха и венец от тръни и го положиха на главата Му.

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

И започнаха да Го поздравяват с думите: Привет, Царю юдейски!

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

И Го удряха по главата с тръстика и Го заплюваха, и Му се кланяха, като коленичеха.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

И след като Му се подиграха, Му съблякоха пурпурната мантия, облякоха Го в Неговите дрехи и Го изведоха навън, за да Го разпънат.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

И накараха някой си Симон Киринееца, бащата на Александър и Руф, който минаваше на връщане от полето, да носи кръста Му.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

И заведоха Иисус на мястото Голгота, което значи Лобно място.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

И Му дадоха да пие вино смесено със смирна, но Той не прие.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

И като Го разпънаха, си разделиха дрехите Му и хвърлиха жребий за тях, за да определят кой какво да вземе.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

А беше третият час, когато Го разпънаха.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

И надписът на обвинението Му беше написан така: Юдейският Цар.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

И с Него разпънаха и двама разбойника – един от дясната Му страна и един от лявата Му страна.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

(И се изпълни писанието, което казва: "И към престъпници беше причислен.")

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

И минаващите оттам Го хулеха, като клатеха глави и казваха: Уха! Ти, който разрушаваш храма и за три дни пак го съграждаш,

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

спаси Себе Си и слез от кръста!

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Подобно и главните свещеници с книжниците Му се подиграваха, като казваха помежду си: Други е избавил, а пък Себе Си не може да избави!

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

Нека Христос, Царят на Израил, слезе сега от кръста, за да видим и да повярваме. И разпънатите с Него Го ругаеха.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

А в шестия час настана тъмнина по цялата земя и продължи до деветия час.

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

И в деветия час Иисус извика със силен глас: Елои, Елои, лама савахтани?, което значи: Боже Мой, Боже Мой, защо си Ме оставил?

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

А някои от стоящите там като чуха, казаха: Ето, вика Илия.

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

И един изтича, натопи гъба в оцет, набучи я на тръстика и Му я даде да пие, като казваше: Оставете Го! Да видим дали ще дойде Илия да Го свали!

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

А Иисус, като нададе силен вик, издъхна.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

И завесата на храма се раздра на две от горе до долу.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

А стотникът, който стоеше срещу Него, като видя, че така (извика и) издъхна, каза: Наистина този Човек беше Божи Син.

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

Имаше още и жени, които гледаха отдалеч, между които бяха и Мария Магдалена, Мария, майката на малкия Яков и на Йосия, и Саломия;

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

които, когато Иисус беше в Галилея, Го следваха и Му служеха. Имаше и много други жени, които бяха дошли с Него в Ерусалим.

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

И когато вече се свечери, понеже беше денят на приготовлението, тоест денят преди съботата,

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

дойде Йосиф от Ариматея, един почтен съветник, който и сам очакваше Божието царство, и се осмели да влезе при Пилат и да поиска тялото на Иисус.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

А Пилат се учуди, че вече е умрял, и като повика стотника, го попита дали е мъртъв от дълго време.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

И като разбра от стотника, отстъпи тялото на Йосиф.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

А той купи плащаница и като Го сне, Го обви в плащаницата и Го положи в гроб, който беше изсечен в скала, и търколи камък върху вратата на гроба.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

А Мария Магдалена и Мария, майката на Йосия, гледаха къде Го полагат.