Luke 15

Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

А всичките бирници и грешници се приближаваха при Него да Го слушат.

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

А фарисеите и книжниците недоволстваха, като казваха: Този приема грешниците и яде с тях!

А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

И Той им разказа тази притча:

Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

Кой от вас, ако има сто овце и му се изгуби една от тях, не оставя деветдесет и деветте в пустинята и не отива след изгубената, докато я намери?

А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

И като я намери, я вдига на рамената си радостен.

І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

И като си дойде у дома, свиква приятелите си и съседите си и им казва: Радвайте се с мен, защото си намерих изгубената овца.

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

Казвам ви, че също така ще има повече радост на небето за един грешник, който се кае, отколкото за деветдесет и девет праведници, които нямат нужда от покаяние.

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

Или коя жена, ако има десет драхми и изгуби една драхма, не запалва светило, не помита къщата и не търси грижливо, докато я намери?

А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

И като я намери, свиква приятелките и съседките си и казва: Радвайте се с мен, защото намерих драхмата, която бях изгубила.

Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

Също така, казвам ви, има радост пред Божиите ангели за един грешник, който се кае.

І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

Каза още: Някой си човек имаше двама сина.

І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

И по-младият от тях каза на баща си: Тате, дай ми дела, който ми се пада от имота. И той им раздели състоянието.

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

И не след много дни по-младият син си събра всичко и отиде в далечна страна, и там пропиля имота си с разпуснатия си живот.

А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

А след като пропиля всичко, настана голям глад в онази страна и той изпадна в лишение.

І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

И отиде и се свърза с един от гражданите на онази страна, който го прати на полетата си да пасе свине.

І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

И желаеше да се насити с рошковите, от които ядат свинете; но никой не му даваше.

Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

А като дойде на себе си, каза: Колко наемници на баща ми имат хляб и в излишък, а пък аз умирам от глад!

Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

Ще стана да отида при баща си и ще му кажа: Тате, съгреших против небето и пред теб;

Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

не съм вече достоен да се наричам твой син; направи ме като един от наемниците си.

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

И стана и отиде при баща си. А когато беше още далеч, баща му го видя, смили се и като се затича, се хвърли на врата му и го целуваше.

І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

А синът му каза: Тате, съгреших против небето и пред теб; не съм вече достоен да се наричам твой син.

А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

Но бащата каза на слугите си: Бързо изнесете най-хубавата премяна и го облечете, сложете пръстен на ръката му и сандали на краката му;

Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

и докарайте угоеното теле и го заколете и нека ядем и се веселим,

бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

защото този мой син беше мъртъв и оживя, изгубен беше и се намери. И започнаха да се веселят.

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

А по-старият му син беше на нивата; и като си идваше и се приближи до къщата, чу песни и игри.

І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

И повика един от слугите и попита какво е това.

А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

А той му каза: Брат ти си дойде; и баща ти закла угоеното теле, защото го прие здрав.

І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

И той се разсърди и не искаше да влезе; а баща му излезе и започна да го моли.

А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

А той в отговор каза на баща си: Ето, толкова години ти работя и никога не съм престъпил някоя твоя заповед, но на мен не си дал дори едно яре някога, за да се повеселя с приятелите си;

Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

а щом си дойде този твой син, който изпояде имота ти с блудниците, за него ти закла угоеното теле.

І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

А той му каза: Синко, ти си винаги с мен и всичко мое е твое.

Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Но подобаваше да се развеселим и да се зарадваме; защото този твой брат беше мъртъв и оживя, и изгубен беше и се намери.