Lamentations 5

Anımsa, ya RAB, başımıza geleni, Bak da utancımızı gör.
Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
Mülkümüz yabancılara geçti, Evlerimiz ellere.
наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
Öksüz kaldık, babasız, Annelerimiz dul kadınlara döndü.
Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
Suyumuzu parayla içtik, Odunumuzu parayla almak zorunda kaldık.
Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
Bizi kovalayanlar ensemizde, Yorgun düştük, rahatımız yok.
У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
Ekmek için Mısır’a, Asur’a el açtık.
До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
Atalarımız günah işledi, Ama artık onlar yok; Suçlarının cezasını biz yüklendik.
Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
Köleler üstümüzde saltanat sürüyor, Bizi ellerinden kurtaracak kimse yok.
Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
Çöldeki kılıçlı haydutlar yüzünden Ekmeğimizi canımız pahasına kazanıyoruz.
Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
Kıtlığın yakıcı sıcağından Derimiz fırın gibi kızardı.
Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
Siyon’da kadınların, Yahuda kentlerinde erden kızların ırzına geçtiler.
Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
Önderler ellerinden asıldı, Yaşlılar saygı görmedi.
Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
Değirmen taşını gençler çevirdi, Çocuklar odun yükü altında tökezledi.
Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
Yaşlılar kent kapısında oturmaz oldu, Gençler saz çalmaz oldu.
Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
Yüreğimizin sevinci durdu, Oyunumuz yasa döndü.
втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
Taç düştü başımızdan, Vay başımıza! Çünkü günah işledik.
Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
Bu yüzden yüreğimiz baygın, Bunlardan ötürü gözlerimiz karardı.
тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
Viran olan Siyon Dağı’nın üstünde Çakallar geziyor!
через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
[] Ama sen, sonsuza dek tahtında oturursun, ya RAB, Egemenliğin kuşaklar boyu sürer.
Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
Niçin bizi hep unutuyorsun, Neden bizi uzun süre terk ediyorsun?
Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Bizi kendine döndür, ya RAB, döneriz, Eski günlerimizi geri ver.
Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
Bizi büsbütün attıysan, Bize çok öfkelenmiş olmalısın.
Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...