Job 16

Eyüp şöyle yanıtladı:

А Йов відповів та й сказав:

“Buna benzer çok şey duydum, Oysa siz avutmuyor, sıkıntı veriyorsunuz.

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Boş sözleriniz hiç sona ermeyecek mi? Nedir derdiniz, boyuna karşılık veriyorsunuz?

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Yerimde siz olsaydınız, Ben de sizin gibi konuşabilirdim; Size karşı güzel sözler dizer, Başımı sallayabilirdim.

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Ağzımdan çıkan sözlerle yüreklendirir, Dudaklarımdan dökülen avutucu sözlerle yatıştırırdım sizi.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

“Konuşsam bile acım dinmez, Sussam ne değişir?

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Ey Tanrı, beni tükettin, Bütün ev halkımı dağıttın.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Beni sıkıp buruşturdun, bana karşı tanık oldu bu; Zayıflığım kalkmış tanıklık ediyor bana karşı.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Tanrı öfkeyle saldırıp parçalıyor beni, Dişlerini gıcırdatıyor bana, Düşmanım gözlerini üzerime dikiyor.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

İnsanlar bana dudak büküyor, Aşağılayarak tokat atıyor, Birleşiyorlar bana karşı.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Tanrı haksızlara teslim ediyor beni, Kötülerin kucağına atıyor.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Ben rahat yaşıyordum, ama Tanrı paraladı beni, Boynumdan tutup yere çaldı. Beni hedef yaptı kendine.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Okçuları beni kuşatıyor, Acımadan böbreklerimi deşiyor, Ödümü yerlere döküyor.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Bedenimde gedik üstüne gedik açıyor, Dev gibi üzerime saldırıyor.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

“Giymek için çul diktim, Gururumu ayak altına aldım.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Ağlamaktan yüzüm kızardı, Gözlerimin altı morardı.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Yine de ellerim şiddetten uzak, Duam içtendir.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

“Ey toprak, kanımı örtme, Feryadım asla dinmesin.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Daha şimdiden tanığım göklerde, Beni savunan yücelerdedir.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Dostlarım benimle eğleniyor, Gözlerim Tanrı’ya yaş döküyor;

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Tanrı kendisiyle insan arasında İnsanoğluyla komşusu arasında hak arasın diye.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

“Çünkü birkaç yıl sonra, Dönüşü olmayan yolculuğa çıkacağım.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...