Job 15

Temanlı Elifaz şöyle yanıtladı:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

“Bilge kişi boş sözlerle yanıtlar mı, Karnını doğu rüzgarıyla doldurur mu?

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

Boş sözlerle tartışır, Yararsız söylevler verir mi?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Tanrı korkusunu bile ortadan kaldırıyor, Tanrı’nın huzurunda düşünmeyi engelliyorsun.

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Çünkü suçun ağzını kışkırtıyor, Hilekârların diliyle konuşuyorsun.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Kendi ağzın seni suçluyor, ben değil, Dudakların sana karşı tanıklık ediyor.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

“İlk doğan insan sen misin? Yoksa dağlardan önce mi var oldun?

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Tanrı’nın sırrını mı dinledin de, Yalnız kendini bilge görüyorsun?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Senin bildiğin ne ki, biz bilmeyelim? Senin anladığın ne ki, bizde olmasın?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Bizde ak saçlı da yaşlı da var, Babandan bile yaşlı.

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Az mı geliyor Tanrı’nın avutması sana, Söylediği yumuşak sözler?

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Niçin yüreğin seni sürüklüyor, Gözlerin parıldıyor,

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Tanrı’ya öfkeni gösteriyorsun, Ağzından böyle sözler dökülüyor?

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

“İnsan gerçekten temiz olabilir mi? Kadından doğan biri doğru olabilir mi?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

Tanrı meleklerine güvenmiyorsa, Gökler bile O’nun gözünde temiz değilse,

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

Haksızlığı su gibi içen İğrenç, bozuk insana mı güvenecek?

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

“Dinle beni, sana açıklayayım, Gördüğümü anlatayım,

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

Bilgelerin atalarından öğrenip bildirdiği, Gizlemediği gerçekleri;

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

O atalar ki, ülke yalnız onlara verilmişti, Aralarına henüz yabancı girmemişti.

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

Kötü insan yaşamı boyunca kıvranır, Zorbaya ayrılan yıllar sayılıdır.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Dehşet sesleri kulağından eksilmez, Esenlik içindeyken soyguncunun saldırısına uğrar.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Karanlıktan kurtulabileceğine inanmaz, Kılıç onu gözler.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

‘Nerede?’ diyerek ekmek ardınca dolaşır, Karanlık günün yanıbaşında olduğunu bilir.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Acı ve sıkıntı onu yıldırır, Savaşa hazır bir kral gibi onu yener.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Çünkü Tanrı’ya el kaldırmış, Her Şeye Gücü Yeten’e meydan okumuş,

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

Kalın, yumrulu kalkanıyla O’na inatla saldırmıştı.

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

“Yüzü semirdiği, Göbeği yağ bağladığı halde,

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

Yıkılmış kentlerde, Taş yığınına dönmüş oturulmaz evlerde oturacak,

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

Zengin olmayacak, serveti tükenecek, Malları ülkeye yayılmayacaktır.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Karanlıktan kaçamayacak, Filizlerini alev kurutacak, Tanrı’nın ağzından çıkan solukla yok olacaktır.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Boş şeye güvenerek kendini aldatmasın, Çünkü ödülü de boş olacaktır.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Gününden önce işi tamamlanacak, Dalı yeşermeyecektir.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Asma gibi koruğunu dökecek, Zeytin ağacı gibi çiçeğini dağıtacaktır.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Çünkü tanrısızlar sürüsü kısır olur, Rüşvetçilerin çadırlarını ateş yakıp yok eder.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

[] Fesada gebe kalıp kötülük doğururlar, İçleri yalan doludur.”

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...