Lamentations 5

Iyong alalahanin, Oh Panginoon, kung anong dumating sa amin: iyong masdan, at tingnan ang aming pagkadusta.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Ang aming mana ay napasa mga taga ibang lupa, ang aming mga bahay ay sa mga taga ibang bayan.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Kami ay mga ulila at walang ama; ang aming mga ina ay parang mga bao.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Aming ininom ang aming tubig sa halaga ng salapi; ang aming kahoy ay ipinagbibili sa amin.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Ang mga manghahabol sa amin ay nangasa aming mga leeg: kami ay mga pagod, at walang kapahingahan.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Kami ay nakipagkamay sa mga taga Egipto, at sa mga taga Asiria, upang mangabusog ng tinapay.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Ang aming mga magulang ay nagkasala at wala na; At aming pinasan ang kanilang mga kasamaan.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Mga alipin ay nangagpupuno sa amin: walang magligtas sa amin sa kanilang kamay.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Aming tinatamo ang aming tinapay sa pamamagitan ng kapahamakan ng aming buhay, dahil sa tabak sa ilang.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Ang aming balat ay maitim na parang hurno, dahil sa maningas na init ng kagutom.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Kanilang dinahas ang mga babae, sa Sion, ang mga dalaga sa mga bayan ng Juda.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Ang mga prinsipe ay nangabibitin ng kanilang kamay: ang mga mukha ng mga matanda ay hindi iginagalang.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Ang mga binata ay nangagpapasan ng gilingan, at ang mga bata ay nangadudulas sa lilim ng kahoy.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Ang mga matanda ay wala na sa pintuang-bayan. Ang mga binata'y wala na sa kanilang mga tugtugin.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Ang kagalakan ng aming puso ay naglikat; ang aming sayaw ay napalitan ng tangisan.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Ang putong ay nahulog mula sa aming ulo: sa aba namin! sapagka't kami ay nangagkasala.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Dahil dito ang aming puso ay nanglulupaypay; dahil sa mga bagay na ito ay nagdidilim ang aming mga mata;

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Dahil sa bundok ng Sion na nasira; nilalakaran ng mga zora.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Ikaw, Oh Panginoon, nananatili magpakailan man: ang iyong luklukan ay sa sali't saling lahi.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Bakit mo kami nililimot magpakailan man, at pinababayaan mo kaming totoong malaon?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Manumbalik ka sa amin, Oh Panginoon, at kami ay manunumbalik: baguhin mo ang aming mga araw na gaya nang una.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Nguni't itinakuwil mo kaming lubos, ikaw ay totoong napoot sa amin.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...