Mark 15

Sedan nu översteprästerna, tillsammans med de äldste och de skriftlärde, hela Stora rådet, på morgonen hade fattat sitt beslut, läto de strax binda Jesus och förde honom bort och överlämnade honom åt Pilatus.

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

Då frågade Pilatus honom: »Är du judarnas konung?» Han svarade honom och sade: »Du säger det själv.»

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

Och översteprästerna framställde många anklagelser mot honom.

А первосвященики міцно Його винуватили.

Pilatus frågade honom då åter och sade: »Svarar du intet? Du hör ju huru mycket det är som de anklaga dig för.»

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

Men Jesus svarade intet mer, så att Pilatus förundrade sig.

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

Nu plägade han vid högtiden giva dem en fånge lös, den som de begärde.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

Och där fanns då en man, han som kallades Barabbas, vilken satt fängslad jämte de andra som hade gjort upplopp och under upploppet begått dråp.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

Folket kom ditupp och begynte begära att han skulle göra åt dem såsom han plägade göra.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

Pilatus svarade dem och sade: »Viljen I att jag skall giva eder 'judarnas konung' lös?»

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Han förstod nämligen att det var av avund som översteprästerna hade dragit Jesus inför rätta.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

Men översteprästerna uppeggade folket till att begära att han hellre skulle giva dem Barabbas lös.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

När alltså Pilatus åter tog till orda och frågade dem: »Vad skall jag då göra med den som I kallen 'judarnas konung'?»,

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

så skriade de åter: »Korsfäst honom!»

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

Men Pilatus frågade dem: »Vad ont har han då gjort?» Då skriade de ännu ivrigare: »Korsfäst honom!»

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

Och eftersom Pilatus ville göra folket till viljes, gav han dem Barabbas lös; men Jesus lät han gissla och utlämnade honom sedan till att korsfästas.

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

Och krigsmännen förde honom in i palatset, eller pretoriet, och kallade tillhopa hela den romerska vakten.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

Och de klädde på honom en purpurfärgad mantel och vredo samman en krona av törnen och satte den på honom.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

Sedan begynte de hälsa honom: »Hell dig, judarnas konung!»

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

Och de slogo honom i huvudet med ett rör och spottade på honom; därvid böjde de knä och gåvo honom sin hyllning.

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

Och när de hade begabbat honom, klädde de av honom den purpurfärgade manteln och satte på honom hans egna kläder och förde honom ut för att korsfästa honom.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

Och en man som kom utifrån marken gick där fram, Simon från Cyrene, Alexanders och Rufus' fader; honom tvingade de att gå med och bära hans kors.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

Och de förde honom till Golgataplatsen (det betyder huvudskalleplatsen).

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

Och de räckte honom vin, blandat med myrra, men han tog icke emot det.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

Och de korsfäste honom och delade sedan hans kläder mellan sig, genom att kasta lott om vad var och en skulle få.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

Och det var vid tredje timmen som de korsfäste honom.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

Och den överskrift som man hade satt upp över honom, för att angiva vad han var anklagad för, hade denna lydelse: »Judarnas konung.»

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

Och de korsfäste med honom två rövare, den ene på hans högra sida och den andre på hans vänstra.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.