Lamentations 5

5:1

,,Adu-Ţi aminte, Doamne, de ce ni s'a întîmplat! Uită-Te şi vezi-ne ocara!

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

5:2

Moştenirea noastră a trecut la nişte străini, casele noastre la cei din alte ţări!

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

5:3

Am rămas orfani, fără tată; mamele noastre sînt ca nişte văduve.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

5:4

Apa noastră o bem pe bani, şi lemnele noastre trebuie să le plătim.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

5:5

Prigonitorii ne urmăresc cu îndîrjire, şi cînd obosim, nu ne dau odihnă.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

5:6

Am întins mîna spre Egipt, spre Asiria, ca să ne săturăm de pîne.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

5:7

Părinţii noştri, cari au păcătuit, nu mai sînt, iar noi le purtăm păcatele.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

5:8

Robii ne stăpînesc, şi nimeni nu ne izbăveşte din mînile lor.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

5:9

Ne căutăm pînea cu primejdia vieţii noastre, căci ne ameninţă sabia în pustie.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

5:10

Ne arde pielea ca un cuptor, de frigurile foamei.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

5:11

Au necinstit pe femei în Sion, pe fecioare în cetăţile lui Iuda.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

5:12

Mai marii noştri au fost spînzuraţi de mînile lor; Bătrînilor nu le -a dat nici o cinste

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

5:13

Tinerii au fost puşi să rîşnească, şi copiii cădeau supt poverile de lemn.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

5:14

Bătrînii nu se mai duc la poartă, şi tinerii au încetat să mai cînte.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

5:15

S'a dus bucuria din inimile noastre, şi jalea a luat locul jocurilor noastre.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

5:16

A căzut cununa de pe capul nostru! Vai de noi, căci am păcătuit!

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

5:17

Dacă ne doare inima, dacă ni s'au întunecat ochii,

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

5:18

este din pricină că muntele Sionului este pustiit, din pricină că se plimbă şacalii prin el.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

5:19

Dar Tu, Doamne, împărăţeşti pe vecie; scaunul Tău de domnie dăinuieşte din neam în neam!

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

5:20

Pentruce să ne uiţi pe vecie, şi să ne părăseşti pentru multă vreme?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

5:21

Întoarce-ne la Tine, Doamne, şi ne vom întoarce! Dă-ne iarăş zile ca cele de odinioară!

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

5:22

Să ne fi lepădat Tu de tot oare, şi să Te fi mîniat Tu pe noi peste măsură de mult

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...