Lamentations 5

5:1

Lembra-te, Senhor, do que nos tem sucedido; considera, e olha para o nosso opróbrio.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

5:2

A nossa herdade passou a estranhos, e as nossas casas a forasteiros.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

5:3

çrfãos somos sem pai, nossas mães são como viuvas.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

5:4

A nossa água por dinheiro a bebemos, por preço vem a nossa lenha.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

5:5

Os nossos perseguidores estão sobre os nossos pescoços; estamos cansados, e não temos descanso.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

5:6

Aos egípcios e aos assírios estendemos as mãos, para nos fartarmos de pão.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

5:7

Nossos pais pecaram, e já não existem; e nós levamos as suas iniquidades.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

5:8

Escravos dominam sobre nós; ninguém há que nos arranque da sua mão.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

5:9

Com perigo de nossas vidas obtemos o nosso pão, por causa da espada do deserto.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

5:10

Nossa pele está abraseada como um forno, por causa do ardor da fome.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

5:11

Forçaram as mulheres em Sião, as virgens nas cidades de Judá.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

5:12

Príncipes foram enforcados pelas mãos deles; as faces dos anciãos não foram respeitadas.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

5:13

Mancebos levaram a mó; meninos tropeçaram sob fardos de lenha.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

5:14

Os velhos já não se assentam nas portas, os mancebos já não cantam.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

5:15

Cessou o gozo de nosso coração; converteu-se em lamentação a nossa dança.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

5:16

Caiu a coroa da nossa cabeça; ai de nós, porque pecamos!

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

5:17

Portanto desmaiou o nosso coração; por isso se escureceram os nossos olhos.

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

5:18

Pelo monte de Sião, que está assolado, andam os chacais.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

5:19

Tu, Senhor, permaneces eternamente; e o teu trono subsiste de geração em geração.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

5:20

Por que te esquecerias de nós para sempre, por que nos desampararias por tanto tempo?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

5:21

Converte-nos a ti, Senhor, e seremos convertidos; renova os nossos dias como dantes;

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

5:22

se é que não nos tens de todo rejeitado, se é que não estás sobremaneira irado contra nos.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...