Luke 15

Og alle toldere og syndere holdt sig nær til ham for å høre ham.

Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

Og både fariseerne og de skriftlærde knurret sig imellem og sa: Denne mann tar imot syndere og eter sammen med dem!

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

Da talte han denne lignelse til dem:

А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

Hvilket menneske iblandt eder som har hundre får og mister ett av dem, forlater ikke de ni og nitti i ørkenen og går efter det han har mistet, til han finner det?

Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

Og når han har funnet det, legger han det på sine skuldrer med glede,

А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

og når han kommer hjem, kaller han sine venner og granner sammen og sier til dem: Gled eder med mig, for jeg har funnet mitt får som jeg hadde mistet!

І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

Jeg sier eder: Således skal det være glede i himmelen over én synder som omvender sig, mere enn over ni og nitti rettferdige som ikke trenger til omvendelse.

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

Eller hvilken kvinne som har ti sølvpenninger og mister én av dem, tender ikke lys og feier sitt hus og leter med flid til hun finner den?

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

Og når hun har funnet den, kaller hun sine venninner og grannekvinner sammen og sier: Gled eder med mig, for jeg har funnet sølvpenningen som jeg hadde mistet!

А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

Således, sier jeg eder, blir det glede for Guds engler over én synder som omvender sig.

Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

Og han sa: En mann hadde to sønner,

І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

og den yngste av dem sa til sin far: Far! gi mig den del av boet som faller på mig! Og han skiftet sin eiendom imellem dem.

І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

Og ikke mange dager derefter samlet den yngste sønn alt sitt og drog til et land langt borte, og der ødte han sin eiendom i et ryggesløst levnet.

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

Men da han hadde satt alt over styr, blev det en svær hunger i det land, og han begynte å lide nød.

А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

Da gikk han bort og holdt sig til en av borgerne der i landet, og han sendte ham ut på sine marker for å gjæte svin;

І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

og hans attrå var å fylle sin buk med de skolmer som svinene åt, og ingen gav ham noget.

І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

Men da kom han til sig selv og sa: Hvor mange leiefolk hos min far har fullt op av brød, men jeg setter livet til her av sult!

Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

Jeg vil stå op og gå til min far og si til ham: Far! jeg har syndet mot himmelen og for dig;

Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

jeg er ikke verdig lenger til å kalles din sønn; la mig få være som en av dine leiefolk!

Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

Og han stod op og kom til sin far. Men da han ennu var langt borte, så hans far ham, og han ynkedes inderlig, og løp til og falt ham om halsen og kysset ham.

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

Men sønnen sa til ham: Far! jeg har syndet mot himmelen og for dig, og jeg er ikke verdig lenger til å kalles din sønn.

І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

Men faren sa til sine tjenere: Ta frem den beste klædning og ha den på ham, og gi ham en ring på hans hånd og sko på hans føtter,

А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

og hent gjøkalven og slakt den, og la oss ete og være glade!

Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

For denne min sønn var død og er blitt levende igjen, var tapt og er funnet. Og de begynte å være glade.

бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

Men hans eldste sønn var ute på marken, og da han gikk hjemover og kom nær til huset, hørte han spill og dans;

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

og han kalte en av tjenerne til sig og spurte hvad dette var.

І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

Han sa til ham: Din bror er kommet, og din far lot slakte gjøkalven, fordi han fikk ham frisk tilbake.

А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

Da blev han vred og vilde ikke gå inn. Hans far gikk da ut og talte vennlig til ham;

І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

men han svarte og sa til sin far: Se, i så mange år har jeg tjent dig, og aldri har jeg gjort imot ditt bud, og mig har du aldri gitt et kje forat jeg kunde være glad med mine venner;

А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

men da denne din sønn kom, han som har ett op din eiendom sammen med skjøger, da slaktet du gjøkalven for ham!

Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

Men han sa til ham: Barn! du er alltid hos mig, og alt mitt er ditt;

І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

men vi burde fryde og glede oss fordi denne din bror var død og er blitt levende, var tapt og er funnet.

Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!