Lamentations 5

Remember, O LORD, what is come upon us: consider, and behold our reproach.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Our inheritance is turned to strangers, our houses to aliens.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

We are orphans and fatherless, our mothers are as widows.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

We have drunken our water for money; our wood is sold unto us.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Our necks are under persecution: we labour, and have no rest.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

We have given the hand to the Egyptians, and to the Assyrians, to be satisfied with bread.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Our fathers have sinned, and are not; and we have borne their iniquities.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Servants have ruled over us: there is none that doth deliver us out of their hand.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

We gat our bread with the peril of our lives because of the sword of the wilderness.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Our skin was black like an oven because of the terrible famine.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

They ravished the women in Zion, and the maids in the cities of Judah.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Princes are hanged up by their hand: the faces of elders were not honoured.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

They took the young men to grind, and the children fell under the wood.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

The elders have ceased from the gate, the young men from their musick.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

The crown is fallen from our head: woe unto us, that we have sinned!

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

For this our heart is faint; for these things our eyes are dim.

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Because of the mountain of Zion, which is desolate, the foxes walk upon it.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Thou, O LORD, remainest for ever; thy throne from generation to generation.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Wherefore dost thou forget us for ever, and forsake us so long time?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Turn thou us unto thee, O LORD, and we shall be turned; renew our days as of old.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

But thou hast utterly rejected us; thou art very wroth against us.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...