Lamentations 5

Ricordati, Eterno, di quello che ci è avvenuto! Guarda e vedi il nostro obbrobrio!

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

La nostra eredità è passata a degli stranieri, le nostre case, a degli estranei.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Noi siam diventati orfani, senza padre, le nostre madri son come vedove.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Noi beviamo la nostr’acqua a prezzo di danaro, le nostre legna ci vengono a pagamento.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Col collo carico noi siamo inseguiti, siamo spossati, non abbiamo requie.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Abbiam teso la mano verso l’Egitto e verso l’Assiria, per saziarci di pane.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

I nostri padri hanno peccato, e non sono più; e noi portiamo la pena delle loro iniquità.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Degli schiavi dominano su noi, e non v’è chi ci liberi dalle loro mani.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Noi raccogliamo il nostro pane col rischio della nostra vita, affrontando la spada del deserto.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

La nostra pelle brucia come un forno, per l’arsura della fame.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Essi hanno disonorato le donne in Sion, le vergini nelle città di Giuda.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

I capi sono stati impiccati dalle loro mani, la persona de’ vecchi non è stata rispettata.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

I giovani han portato le macine, i giovanetti han vacillato sotto il carico delle legna.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

I vecchi hanno abbandonato la porta, i giovani la musica dei loro strumenti.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

La gioia de’ nostri cuori è cessata, le nostre danze son mutate in lutto.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

La corona ci è caduta dal capo; guai a noi, poiché abbiamo peccato!

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Per questo langue il nostro cuore, per questo s’oscuran gli occhi nostri:

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

perché il monte di Sion è desolato, e vi passeggian le volpi.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Ma tu, o Eterno, regni in perpetuo; il tuo trono sussiste d’età in età.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Perché ci dimenticheresti tu in perpetuo, e ci abbandoneresti per un lungo tempo?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Facci tornare a te, o Eterno, e noi torneremo! Ridonaci de’ giorni come quelli d’un tempo!

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Ché, ora, tu ci hai veramente reietti, e ti sei grandemente adirato contro di noi!

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...