Mark 15

És mindjárt reggel tanácsot tartván a főpapok a vénekkel és írástudókkal, és az egész tanács, megkötözvén Jézust, elvivék és átadák Pilátusnak.

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

És megkérdé őt Pilátus: Te vagy-é a zsidók királya? Ő pedig felelvén, monda néki: Te mondod.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

És erősen vádolják vala őt a főpapok.

А первосвященики міцно Його винуватили.

Pilátus pedig ismét megkérdé őt, mondván: Semmit sem felelsz-é? Ímé, mennyi tanúbizonyságot szólnak ellened!

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

Jézus pedig semmit sem felele, annyira hogy Pilátus elcsudálkozék.

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

Ünnepenként pedig egy foglyot szokott vala elbocsátani nékik, a kit épen óhajtának.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

Vala pedig egy Barabbás nevű, megkötöztetve ama lázadókkal együtt, a kik a lázadás alkalmával gyilkosságot követtek vala el.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

És a sokaság kiáltván, kezdé kérni *Pilátust* arra, a mit mindenkor megtesz vala nékik.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

Pilátus pedig felele nékik, mondván: Akarjátok-é, hogy elbocsássam néktek a zsidók királyát?

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Mert tudja vala, hogy irígységből adták őt kézbe a főpapok.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

A főpapok azonban felindíták a sokaságot, hogy inkább Barabbást bocsássa el nékik.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

Pilátus pedig felelvén, ismét monda nékik: Mit akartok tehát, hogy cselekedjem ezzel, a kit a zsidók királyának mondotok?

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

És azok ismét kiáltának: Feszítsd meg őt!

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

Pilátus pedig monda nékik: Mert mi rosszat cselekedett? Azok pedig annál jobban kiáltanak vala: Feszítsd meg őt!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

Pilátus pedig eleget akarván tenni a sokaságnak, elbocsátá nékik Barabbást, Jézust pedig megostoroztatván, kezökbe adá, hogy megfeszítsék.

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

A vitézek pedig elvivék őt az udvar belső részébe, a mi az őrház; és összehívák az egész csapatot.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

És bíborba öltözteték őt, és tövisből font koszorút tevének a fejére,

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

És elkezdék őt köszönteni: Üdvöz légy, zsidók királya!

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

És verik vala a fejét nádszállal, és köpdösik vala őt, és térdet hajtva tisztelik vala őt.

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

Mikor pedig kicsúfolták őt, leveték róla a bíbor ruhát, és a maga ruháiba öltözteték; és kivivék őt, hogy megfeszítsék.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

És kényszerítének egy mellettök elmenőt, bizonyos czirénei Simont, a ki a mezőről jő vala, Alekszándernek és Rufusnak az atyját, hogy vigye az ő keresztjét.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

És vivék őt a Golgotha *nevű* helyre, a mely megmagyarázva annyi, mint: koponya helye.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

És mirhás bort adnak vala néki inni; de ő nem fogadá el.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

És megfeszítvén őt, eloszták az ő ruháit, sorsot vetvén azokra, ki mit kapjon.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

Vala pedig három óra, mikor megfeszíték őt.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

Az ő kárhoztatásának oka pedig így vala fölébe felírva: A zsidók királya.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

Két rablót is megfeszítének vele, egyet jobb és egyet bal keze felől.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

És beteljesedék az írás, a mely *azt* mondja: És a bűnösök közé számláltaték.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

Az arra menők pedig szidalmazzák vala őt, fejüket hajtogatván és mondván: Hah! a ki lerontod a templomot, és három nap alatt fölépíted;

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

Szabadítsd meg magadat, és szállj le a keresztről!

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Hasonlóképen pedig a főpapok is, csúfolodván egymás között, az írástudókkal együtt mondják vala: Másokat megtartott, magát nem bírja megtartani.

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

A Krisztus, az Izráel királya, szálljon le most a keresztről, hogy lássuk és higyjünk. A kiket vele feszítettek meg, azok is szidalmazzák vala őt.

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

Mikor pedig hat óra lőn, sötétség támada az egész földön kilencz óráig.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

És kilencz órakor fennszóval kiálta Jézus mondván: Elói, Elói! Lamma Sabaktáni? a mi megmagyarázva annyi, mint: Én Istenem, én Istenem! miért hagyál el engemet?

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

Némelyek pedig meghallván ezt az ott állók közül, mondának: Ímé Illést hívja.

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

Egy ember pedig odafutamodék és egy szivacsot megtöltvén eczettel és azt nádszálra tűzvén, inni ada néki, mondván: Hagyjátok el, lássuk, ha eljő- é Illés, hogy levegye őt.

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

Jézus pedig nagy fennszóval kiáltván kibocsátá lelkét.

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

És a templom kárpítja fölétől aljáig ketté hasada.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

Látván pedig a százados, a ki vele átellenben áll vala, hogy ekként kiáltva bocsátá ki lelkét, monda: Bizony, ez az ember Isten Fia vala!

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Valának pedig asszonyok is, a kik távolról nézik vala, a kik között vala Mária Magdaléna, és Mária, a kis Jakabnak és Józsénak anyja, és Salomé,

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

A kik, mikor Galileában vala, akkor is követték vala őt, és szolgálnak vala néki; és sok más asszony, a kik vele mentek vala fel Jeruzsálembe.

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

És mikor immár este lőn, mivelhogy péntek vala, azaz szombat előtt való nap,

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

Eljöve az arimathiai József, egy tisztességes tanácsbeli, a ki maga is várja vala az Isten országát; beméne bátran Pilátushoz, és kéré Jézusnak testét.

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

Pilátus pedig csodálkozék, hogy immár meghalt volna; és magához hivatva a századost, megkérdé tőle, ha régen halt-é meg?

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

És megtudván a századostól, odaajándékozá a testet Józsefnek.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

Ő pedig gyolcsot vásárolván, és levévén őt, begöngyölé a gyolcsba, és elhelyezé egy sírboltba, a mely kősziklából vala kivágva; és követ hengeríte a sírbolt szájára.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

Mária Magdaléna pedig és Mária, a Józsé *anyja,* nézik vala, hová helyezék.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.