Lamentations 5

5:1

Emlékezzél meg Uram, mi esett meg rajtunk; tekintsd meg és lásd meg gyalázatunkat!

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

5:2

A mi örökségünk idegenekre szállt; házaink a jövevényekéi.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

5:3

Apátlan árvák lettünk; anyáink, mint az özvegyek.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

5:4

Vizünket pénzért iszszuk, tűzifánkat áron kapjuk.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

5:5

Nyakunknál fogva hajtatunk; elfáradtunk, nincsen nyugtunk.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

5:6

Égyiptomnak adtunk kezet, az assziroknak, hogy jóllakjunk kenyérrel.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

5:7

Apáink vétkeztek; nincsenek; mi hordozzuk vétkeiket.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

5:8

Szolgák uralkodnak rajtunk; nincs a ki megszabadítson kezökből.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

5:9

Életünk veszélyeztetésével szerezzük kenyerünket a pusztában levő fegyver miatt.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

5:10

Bőrünk, mint a kemencze, megfeketedett az éhség lázától.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

5:11

Az asszonyokat meggyalázták Sionban, a szűzeket Júda városaiban.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

5:12

A fejedelmeket kezökkel akasztották fel; a vének orczáit nem becsülik.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

5:13

Az ifjak a kézi malmot hordozzák, és a gyermekek a fahordásban botlanak el.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

5:14

A vének eltüntek a kapuból, *megszüntek* az ifjak énekelni.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

5:15

Oda van a mi szívünk öröme, gyászra fordult a mi körtánczunk.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

5:16

Elesett a mi fejünknek koronája, jaj most nékünk mert vétkeztünk!

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

5:17

Ezért lett beteg a mi szívünk, ezekért homályosodtak meg a mi szemeink;

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

5:18

A Sion hegyéért, hogy elpusztult; rókák futkosnak azon!

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

5:19

Te Uram örökké megmaradsz; a te királyi széked nemzedékről nemzedékre!

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

5:20

Miért feledkezel el örökre mi rólunk? *miért* hagysz el minket hosszú időre?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

5:21

Téríts vissza Uram magadhoz és visszatérünk; újítsd meg a mi napjainkat, mint régen.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

5:22

Mert bizony-bizony megvetettél minket; megharagudtál ránk felettébb!

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...