Job 16

Felele pedig Jób, és monda:

А Йов відповів та й сказав:

Efféle dolgokat sokat hallottam. Nyomorult vigasztalók vagytok ti mindnyájan!

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Vége lesz-é már a szeles beszédeknek, avagy mi ingerel téged, hogy *így* felelsz?

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Én is szólhatnék úgy mint ti, csak volna a ti lelketek az én lelkem helyén! Szavakat fonhatnék össze ellenetek; csóválhatnám miattatok a fejemet;

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Erősíthetnélek titeket *csak* a szájammal és ajakim mozgása kevesbítené *fájdalmatokat.*

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Ha szólnék is, nem kevesbbednék a keserűségem; ha veszteglek is: micsoda távozik el tőlem?

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Most pedig már fáraszt engemet. Elpusztítád egész házam népét.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Hogy összenyomtál engem, ez bizonyság lett; felkelt ellenem az én ösztövérségem is, szemtől-szembe bizonyít ellenem.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Haragja széttépett és üldöz engem. Fogait csikorgatta rám, ellenségemként villogtatja felém tekintetét.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Feltátották ellenem szájokat, gyalázatosan arczul csapdostak engem, összecsődültek ellenem.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Adott engem az Isten az álnoknak, és a gonoszok kezébe ejte engemet.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Csendességben valék, de szétszaggata engem; nyakszirten ragadott és szétzúzott engem, czéltáblává tűzött ki magának.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Körülvettek az ő íjászai; veséimet meghasítja és nem kimél; epémet a földre kiontja.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Rést rés után tör rajtam, és rám rohan, mint valami hős.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Zsák-ruhát varrék az én *fekélyes* bőrömre, és a porba fúrtam be az én szarvamat.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Orczám a sírástól kivörösödött, szempilláimra a halál árnyéka *szállt;*

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Noha erőszakosság nem tapad kezemhez, és az én imádságom tiszta.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Oh föld, az én véremet el ne takard, és ne legyen hely az én kiáltásom számára!

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Még most is ímé az égben van az én bizonyságom, és az én tanuim a magasságban!

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Csúfolóim a saját barátaim, azért az Istenhez sír fel az én szemem,

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Hogy ítélje meg az embernek Istennel, és az ember fiának az ő felebarátjával való dolgát.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Mert a kiszabott esztendők letelnek, és én útra kelek és nem térek vissza. * (Job 16:23) Lelkem meghanyatlott, napjaim elfogynak, vár rám a sír. *

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...