Romans 9

אמת אני מדבר במשיח ולא אשקף ודעתי מעידה לי ברוח הקדש׃

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

כי גדול עצבוני ואין קץ לדאבון לבי׃

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

כי מי יתן היתי אני מחרם מן המשיח בעד אחי שארי ובשרי׃

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

אשר הם בני ישראל ויש להם משפט הבנים והכבוד והבריתות ומתן התורה והעבודה וההבטחות׃

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

ולהם האבות ואשר מהם יצא המשיח לפי בשרו אשר הוא אל על הכל מברך לעולמים אמן׃

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

אבל לא כאלו נפל דבר אלהים ארצה כי לא כל אשר הם מישראל גם ישראל המה׃

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

ולא על היותם זרע אברהם כלם בנים הם כי ביצחק יקרא לך זרע׃

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

כלומר לא בני הבשר המה בני האלהים כי אם בני ההבטחה הם הנחשבים לזרע׃

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

כי דבר הבטחה הוא מה שנאמר למועד אשוב ולשרה בן׃

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

ולא זאת בלבד כי כן היה גם ברבקה בהיותה הרה לאחד ליצחק אבינו׃

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

כי בטרם ילדו בניה ועוד לא עשו טוב או רע למען תקום עצת האלהים כפי בחירתו לא מתוך מעשים כי אם כרצון הקרא׃

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

נאמר לה כי רב יעבד צעיר׃

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

ככתוב ואהב את יעקב ואת עשו שנאתי׃

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

אם כן מה נאמר הכי יש עול באלהים חלילה׃

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

כי למשה אמר וחנתי את אשר אחן ורחמתי את אשר ארחם׃

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

ועל כן אין הדבר לא ביד הרצה ולא ביד הרץ כי אם ביד האלהים המרחם׃

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

כי כן הכתוב אמר לפרעה בעבור זאת העמדתיך בעבור הראתך את כחי ולמען ספר שמי בכל הארץ׃

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

ויוצא מזה כי את אשר יחפץ יחננו ואת אשר יחפץ יקשהו׃

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

וכי תאמר אלי מדוע יוכיח עוד נגד רצונו מי יתיצב׃

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

אמנם בן אדם מי אתה אשר תריב את האלהים היאמר יצר ליצרו למה ככה עשיתני׃

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

אם אין רשות ליצר על החמר לעשות מגלם אחד כלי אחד לכבוד ואחד לקלון׃

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

ומה אפוא אם האלהים החפץ להראות זעמו ולהודיע גבורתו נשא בכל ארך רוחו את כלי הזעם הנכונים לאבדון׃

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

להודיע גם את עשר כבודו על כלי החנינה אשר יעדם לכבוד׃

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

והם אנחנו אשר קראם לא מן היהודים בלבד כי אף מן הגוים׃

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

כדברו בהושע אקרא ללא עמי עמי וללא רחמה רחמה׃

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

והיה במקום אשר יאמר להם לא עמי אתם יאמר להם בני אל חי׃

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

וישעיהו צוח על ישראל כי אם יהיה מספר בני ישראל כחול הים שאר ישוב בו כליון חרוץ שוטף צדקה׃

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

כי כלה ונחרצה אדני עשה בקרב הארץ׃

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

וכאשר אמר ישעיהו לפנים לולי יהוה צבאות הותיר לנו שריד כמעט כסדם היינו לעמרה דמינו׃

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

ועתה מה נאמר הגוים אשר לא רדפו אחרי הצדקה השיגו את הצדקה היא הצדקה אשר מתוך האמונה׃

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

וישראל בבקשו אחרי תורת צדקה לתורת הצדקה לא הגיע׃

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

ועל מה יען אשר לא מאמונה דרשוה כי אם ממעשים כי התנגפו באבן נגף׃

Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

ככתוב הנני יסד בציון אבן נגף וצור מכשול וכל המאמין בו לא יבוש׃

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!