Lamentations 5

Souviens-toi, Eternel, de ce qui nous est arrivé! Regarde, vois notre opprobre!
Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
Notre héritage a passé à des étrangers, Nos maisons à des inconnus.
наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
Nous sommes orphelins, sans père; Nos mères sont comme des veuves.
Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
Nous buvons notre eau à prix d'argent, Nous payons notre bois.
Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
Nous sommes poursuivis, le joug sur le cou; Nous sommes épuisés, nous n'avons point de repos.
У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
Nous avons tendu la main vers l'Egypte, vers l'Assyrie, Pour nous rassasier de pain.
До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
Nos pères ont péché, ils ne sont plus, Et c'est nous qui portons la peine de leurs iniquités.
Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
Des esclaves dominent sur nous, Et personne ne nous délivre de leurs mains.
Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
Nous cherchons notre pain au péril de notre vie, Devant l'épée du désert.
Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
Notre peau est brûlante comme un four, Par l'ardeur de la faim.
Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
Ils ont déshonoré les femmes dans Sion, Les vierges dans les villes de Juda.
Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
Des chefs ont été pendus par leurs mains; La personne des vieillards n'a pas été respectée.
Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
Les jeunes hommes ont porté la meule, Les enfants chancelaient sous des fardeaux de bois.
Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
Les vieillards ne vont plus à la porte, Les jeunes hommes ont cessé leurs chants.
Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
La joie a disparu de nos coeurs, Le deuil a remplacé nos danses.
втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
La couronne de notre tête est tombée! Malheur à nous, parce que nous avons péché!
Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
Si notre coeur est souffrant, Si nos yeux sont obscurcis,
тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
C'est que la montagne de Sion est ravagée, C'est que les renards s'y promènent.
через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
Toi, l'Eternel, tu règnes à jamais; Ton trône subsiste de génération en génération.
Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
Pourquoi nous oublierais-tu pour toujours, Nous abandonnerais-tu pour de longues années?
Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Fais-nous revenir vers toi, ô Eternel, et nous reviendrons! Donne-nous encore des jours comme ceux d'autrefois!
Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
Nous aurais-tu entièrement rejetés, Et t'irriterais-tu contre nous jusqu'à l'excès!
Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...