Psalms 88

ای خداوند، خدای من، ای نجات‌دهندهٔ من، تمام روز نزد تو دعا می‌کنم و شب هنگام به درگاهت ناله می‌کنم.
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.
دعای مرا بشنو و به نالهٔ من توجّه نما.
Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:
مشکلات زیادی بر من هجوم آورده و جانم را به لب رسانده‌اند.
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,
تمامی قوتّم از بین رفته و مانند کسانی شده‌ام که در انتظار مرگ هستند.
душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!
مانند مردگان، فراموش شده‌ام و مانند یکی از کشته شدگانی هستم که در قبر گذاشته باشند؛ کسانی‌که ایشان را فراموش کرده‌ای و از الطاف تو محرومند.
Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...
مرا در ته گور و در تاریکی مطلق رها کردی.
Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...
خشم تو بر من قرار گرفته و امواج غضب تو مرا احاطه کرده‌اند.
Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
آشنایانم را از من جدا کردی و مرا مورد تنفّر آنان قرار داده‌ای. آن‌چنان گرفتار شده‌ام که راه گریزی ندارم.
На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.
چشمانم از غصّه تار گردیده‌اند. خداوندا، هر روز نزد تو دعا می‌کنم و دست نیاز به درگاه تو بلند می‌کنم.
Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,
آیا برای مردگان معجزه می‌کنی؟ آیا مردگان برخاسته، تو را ستایش خواهند نمود؟
стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...
آیا در قبر گفت‌وگویی از محبّت پایدار و وفاداری تو هست؟
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.
آیا معجزات تو در آن مکان تاریک دیده می‌شود؟ و یا نیكویی تو در دیار خاموش بیان می‌گردد؟
Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?
خداوندا، هر روز صبح به درگاه تو دعا می‌کنم و از پیشگاه تو یاری می‌طلبم.
Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?
خداوندا، چرا مرا از خود می‌رانی؟ چرا روی خود را از من پنهان می‌کنی؟
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...
از زمان کودکی خود رنج کشیده و به مرگ نزدیک شده‌ام، از ترس تنبیه تو در عذاب هستم.
Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
آتش خشم تو مرا از پا انداخته است و از ترس حملات تو نابود گردیده‌ام.
Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...
آنها مانند توفان هر روز مرا از هر طرف احاطه کرده‌اند.
Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,
تو حتّی دوستان نزدیک مرا از من جدا کرده و تاریکی را مونس من ساخته‌ای.
вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...