Job 16

Ijob respondis kaj diris:

А Йов відповів та й сказав:

Mi aŭdis multe da similaj aferoj; Tedaj konsolantoj vi ĉiuj estas.

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Ĉu estos fino al la ventaj vortoj? Kaj kio vin incitis, ke vi tiel parolas?

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Mi ankaŭ povus paroli, kiel vi. Se vi estus sur mia loko, Mi konsolus vin per vortoj Kaj balancus pri vi mian kapon.

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Mi fortigus vin per mia buŝo Kaj konsolus vin per paroloj de miaj lipoj.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Se mi parolos, mia doloro ne kvietiĝos; Se mi ĉesos, kio foriros de mi?

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Sed nun Li lacigis min, Li detruis mian tutan esencon.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Vi faris al mi sulkojn, tio fariĝis atesto; Mia senfortiĝo staras antaŭ mia vizaĝo, kaj parolas.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Lia kolero disŝiras; Mia malamanto grincigas kontraŭ mi siajn dentojn; Mia premanto briligas kontraŭ mi siajn okulojn.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Ili malfermegis kontraŭ mi sian buŝon, insulte batas min sur la vangojn; Ĉiuj kune kontentigis sur mi sian koleron.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Dio transdonis min al maljustulo, Ĵetis min en la manojn de malbonuloj.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Mi estis trankvila; sed Li frakasis min, Li kaptis min je la kolo, disbatis min, Kaj Li faris min por Si celo.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Liaj pafistoj min ĉirkaŭis; Li dishakas miajn internaĵojn kaj ne kompatas, Li elverŝas sur la teron mian galon.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Li faras en mi breĉon post breĉo, Li kuras kontraŭ min kiel batalisto.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Sakaĵon mi kudris sur mian korpon, Kaj en polvo mi kaŝis mian kornon.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Mia vizaĝo ŝvelis de plorado, Kaj sur miaj palpebroj estas morta ombro;

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Kvankam ne troviĝas perfortaĵo en miaj manoj, Kaj mia preĝo estas pura.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Ho tero, ne kovru mian sangon, Kaj mia kriado ne trovu haltejon.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Vidu, en la ĉielo estas mia atestanto, Kaj mia konanto estas en la altaj sferoj.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Parolistoj estas por mi miaj amikoj; Sed mia okulo larmas al Dio,

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Ke Li decidu inter homo kaj Dio, Inter homo kaj lia amiko.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Ĉar la nombro de la jaroj pasos, Kaj mi iros sur vojon nereveneblan.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...