Psalms 49

(Til sangmesteren. Af Koras sønner. En salme.) Hør det, alle Folkeslag, lyt til, al Verdens Folk,

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом.

både høj og lav, både rig og fattig!

Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

Min Mund skal tale Visdom, mit Hjerte udgransker Indsigt;

і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

jeg bøjer mit Øre til Tankesprog, råder min Gåde til Strengeleg.

мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Hvorfor skulle jeg frygte i de onde dage, når mine lumske Fjender omringer mig med Brøde,

нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

de, som stoler på deres gods og bryster sig af deres store rigdom?

Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

Visselig, ingen kan købe sin sjæl fri og give Gud en løsesum

які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

- Prisen for hans sjæl blev for høj, for evigt måtte han opgive det - så han kunde blive i Live

Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

og aldrig få Graven at se;

бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

nej, han skal se den; Vismænd dør, både Dåre og Tåbe går bort. Deres Gods må de afstå til andre,

щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

deres Grav er deres Hjem for evigt, deres Bolig Slægt efter Slægt, om Godser end fik deres Navn.

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Trods Herlighed bliver Mennesket ikke, han er som Dyrene, der forgår.

Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Så går det dem, der tror sig trygge, så ender det for dem, deres Tale behager. - Sela.

та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

I Dødsriget drives de ned som Får, deres Hyrde skal Døden være; de oprigtige træder på dem ved Gry, deres Skikkelse går Opløsning i Møde, Dødsriget er deres Bolig.

Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Men Gud udløser min Sjæl af Dødsrigets Hånd, thi han tager mig til sig. - Sela.

Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Frygt ej, når en Mand bliver rig, når hans Huses Herlighed øges;

Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

thi intet tager han med i Døden, hans Herlighed følger ham ikke.

Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Priser han end i Live sig selv: "De lover dig for din Lykke!"

бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

han vandrer til sine Fædres Slægt, der aldrig får Lyset at skue.

Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

Den, som lever i Herlighed, men uden Forstand, han er som Dyrene, der forgår.

вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!