Psalms 50

(En salme af Asaf.) Gud, Gud HERREN talede og stævnede Jorden hid fra Sol i Opgang til Sol i Bjærge;

Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.

fra Zion, Skønhedens Krone, viste Gud sig i Stråleglans

із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!

vor Gud komme og tie ikke! - Foran ham gik fortærende Ild, omkring ham rasede Storm;

Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!

han stævnede Himlen deroppe hid og Jorden for at dømme sit Folk:

Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:

"Saml mig mine fromme, der sluttede Pagt med mig ved Ofre!"

Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.

Og Himlen forkyndte hans Retfærd, at Gud er den, der dømmer. Sela.

і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.

Hør, mit Folk, jeg vil tale, Israel, jeg vil vidne imod dig, Gud, din Gud er jeg!

Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

Jeg laster dig ikke for dine Slagtofre, dine Brændofre har jeg jo stadig for Øje;

Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,

jeg tager ej Tyre fra dit Hus eller Bukke fra dine Stalde;

не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,

thi mig tilhører alt Skovens Vildt, Dyrene på de tusinde Bjerge;

бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,

jeg kender alle Bjergenes Fugle, har rede på Markens Vrimmel.

Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!

Om jeg hungred, jeg sagde det ikke til dig, thi mit er Jorderig og dets Fylde!

Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!

Mon jeg æder Tyres Kød eller drikker Bukkes Blod?

Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів?

Lovsang skal du ofre til Gud og holde den Højeste dine Løfter.

Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,

Og kald på mig på Nødens Dag; jeg vil udfri dig, og du skal ære mig,

і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

Men til Den gudløse siger Gud: Hvi regner du op mine Bud og fører min Pagt i Munden,

А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?

når du dog hader Tugt og kaster mine Ord bag din Ryg?

Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.

Ser du en Tyv, slår du Følge med ham, med Horkarle bolder du til,

Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.

slipper Munden løs med ondt, din Tunge bærer på Svig.

Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.

Du sidder og skænder din Broder, bagtaler din Moders Søn;

Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері...

det gør du, og jeg skulde tie, og du skulde tænke, jeg er som du! Revse dig vil jeg og gøre dig det klart.

Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!

Mærk jer det, I, som glemmer Gud, at jeg ikke skal rive jer redningsløst sønder.

Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!

Den, der ofrer Taksigelse, ærer mig; den, der agter på Vejen, lader jeg se Guds Frelse.

Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!