Psalms 139

(Til Sangmesteren. Af David. En Salme.) HERRE, du ransager mig og kender mig!

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

Du ved, når jeg står op, du fatter min Tanke i Frastand,

Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

du har Rede på, hvor jeg går eller ligger, og alle mine Veje kender du grant.

Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

Thi før Ordet er til på min Tunge, se, da ved du det, HERRE, til fulde.

бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

Bagfra og forfra omslutter du mig, du lægger din Hånd på mig.

Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

At fatte det er mig for underfuldt, for højt, jeg evner det ikke!

Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

Hvorhen skal jeg gå for din Ånd, og hvor skal jeg fly for dit Åsyn?

Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

Farer jeg op til Himlen, da er du der, reder jeg Leje i Dødsriget, så er du der;

Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

tager jeg Morgenrødens Vinger, fæster jeg Bo, hvor Havet ender,

Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

da vil din Hånd også lede mig der, din højre holde mig fast!

то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

Og siger jeg: "Mørket skal skjule mig, Lyset blive Nat omkring mig!"

Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

så er Mørket ej mørkt for dig, og Natten er klar som Dagen, Mørket er som Lyset.

то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

Thi du har dannet mine Nyrer, vævet mig i Moders Liv.

Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

Jeg vil takke dig, fordi jeg er underfuldt skabt; underfulde er dine Gerninger, det kender min Sjæl til fulde.

Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

Mine Ben var ikke skjult for dig, da jeg blev skabt i Løndom, virket i Jordens Dyb;

і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

som Foster så dine Øjne mig, i din Bog var de alle skrevet, Dagene var bestemt, før en eneste af dem var kommet.

Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

Hvor kostelige er dine Tanker mig, Gud, hvor stor er dog deres Sum!

Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

Tæller jeg dem, er de flere end Sandet, jeg vågner - og end er jeg hos dig.

перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

Vilde du dog dræbe de gudløse, Gud, måtte Blodets Mænd vige fra mig,

Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

de, som taler om dig på Skrømt og sværger falsk ved dit Navn.

Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

Jeg hader jo dem, der hader dig, HERRE, og væmmes ved dem, der står dig imod;

Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

med fuldt Had bader jeg dem, de er også mine Fjender.

повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...

Ransag mig, Gud, og kend mit Hjerte, prøv mig og kend mine Tanker!

Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

Se, om jeg er på Smertens Vej, og led mig på Evigheds Vej!

і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!