Psalms 74

Vyučující, Azafův. Proč, ó Bože, nás tak do konce zamítáš? Proč roznícena jest prchlivost tvá proti stádci pastvy tvé?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Rozpomeň se na shromáždění své, jehož jsi od starodávna dobyl a vykoupil, na proutek dědictví svého, na Sion horu tuto, na níž přebýváš.

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Přispějž k hrozným pustinám. Jak všecko pohubil nepřítel v svatyni!

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Řvali nepřátelé tvoji u prostřed shromáždění tvých, a na znamení toho zanechali množství korouhví svých.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Za hrdinu jmín byl ten, kterýž co nejvýše zdvihl sekeru, roubaje vazbu dříví jeho.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

A nyní již řezby jeho napořád sekerami a palicemi otloukají.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Uvrhli oheň do svatyně tvé, na zem zřítivše, poškvrnili příbytku jména tvého.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Řekli v srdci svém: Vyhubme je napořád. Takž vypálili všecky stánky Boha silného v zemi.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Znamení svých nevidíme, jižť není proroka, aniž jest mezi námi, kdo by věděl, dokud to stane.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

I dokudž, ó Bože, útržky činiti bude odpůrce? A nepřítel ustavičně-liž rouhati se bude jménu tvému?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Proč zdržuješ ruku svou, a pravice své z lůna svého nevzneseš?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Však jsi ty, Bože, král můj od starodávna, působíš hojné spasení u prostřed země.

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Ty silou svou rozdělil jsi moře, a potřels hlavy draků u vodách.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Ty jsi potřel hlavu Leviatanovi, dal jsi jej za pokrm lidu na poušti.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Ty jsi otevřel vrchoviště a potoky, ty jsi osušil i řeky prudké.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Tvůjť jest den, tvá jest také i noc, světlo i slunce ty jsi učinil.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Ty jsi založil všecky končiny země, léto i zimy ty jsi sformoval.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Rozpomeniž se na to, že útržky činil ten odpůrce Hospodinu, a lid bláznivý jak se jménu tvému rouhal.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Nevydávejž té zběři duše hrdličky své,na stádce chudých svých nezapomínej se na věky.

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Ohlédni se na smlouvu; nebo plní jsou i nejtmavější koutové země peleší ukrutnosti.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Nechažť bídní neodcházejí s hanbou, chudý a nuzný ať chválí jméno tvé.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Povstaniž, ó Bože, a veď při svou, rozpomeň se na pohanění, kteréžť se děje od nesmyslných na každý den.

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Nezapomínej se na vykřikování svých nepřátel, a na hluk proti tobě povstávajících, kterýž se silí ustavičně.

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!