Hebrews 7

Защото този Мелхиседек, салимски цар, свещеник на Всевишния Бог, който срещна Авраам, когато се връщаше от поражението на царете, и го благослови;

Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив.

на когото Авраам отдели също и десятък от всичко; който, според значението на името си, е първо цар на правда, а после и цар на Салим, тоест цар на мир;

Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру.

без баща, без майка, без родословие, нямащ нито начало на дни, нито край на живот, а оприличен на Божия Син, остава завинаги свещеник.

Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди.

Но вижте колко велик беше този, на когото и патриархът Авраам даде десятък от плячката.

Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!

И наистина, онези от Левиевите потомци, които приемат свещенослужението, имат заповед според закона да вземат десятък от народа, тоест от братята си, макар и те да са произлезли от семенниците на Авраам;

Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон.

той обаче, който не е произлязъл от техния род, взе десятък от Авраам и благослови този, на когото бяха дадени обещанията.

Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.

А безспорно по-долният се благославя от по-горния.

І без усякої суперечки більший меншого благословляє.

И тук десятъкът се взема от смъртни хора, а там – от Този, за когото се свидетелства, че живее.

І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе.

И може да се каже, че сам Леви, който взема десятък, даде десятък чрез Авраам,

І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.

защото беше още в семенниците на баща си, когато Мелхиседек го срещна.

Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.

И така, ако можеше да има съвършенство чрез левитското свещенство – защото под него народът получи закона – каква нужда е имало още да се издига друг свещеник, според Мелхиседековия чин, и да не се определя такъв според Аароновия чин?

Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим?

Защото, като се промени свещенството, по необходимост става и промяна на закона.

Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону.

Понеже Този, за когото се казва това, принадлежи на друго племе, от което никой не е служил при олтара.

Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника.

Защото е явно, че нашият Господ произлезе от Юда, а за това племе Мойсей не каза нищо относно свещеници.

Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав.

Това става още по-явно, тъй като по подобие на Мелхиседек се издига друг свещеник,

І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик,

който стана такъв не по закона на плътска заповед, а по силата на един неунищожим живот;

що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя.

защото се свидетелства: ?Ти си свещеник до века според Мелхиседековия чин.“

Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.

Защото наистина по-предишната заповед се отменя поради нейната слабост и безполезност –

Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність.

понеже законът не е усъвършенствал нищо – а се въвежда една по-добра надежда, чрез която се приближаваме при Бога.

Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.

И както това не е станало без заклеване –

І поскільки воно не без клятви,

защото те ставаха свещеници без заклеване, а Той – със заклеване от страна на Този, който Му казва: ?Господ се закле и няма да се разкае: Ти си свещеник до века!“ –

вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим,

така Иисус стана Поръчител на един по-добър завет.

то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!

При това, свещениците са били много на брой, защото смъртта им е пречела да продължат службата си,

І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,

а Той, понеже живее вечно, има свещенство, което не преминава на друг.

але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.

Затова и може напълно да спасява онези, които идват при Бога чрез Него, понеже винаги живее, за да ходатайства за тях.

Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.

Защото такъв първосвещеник ни трябваше: свят, невинен, непорочен, отделен от грешните и възвисен по-горе от небесата;

Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,

който няма нужда като първосвещениците да принася всеки ден жертви първо за своите грехове, а после за греховете на народа, защото направи това веднъж завинаги, като принесе Себе Си.

що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.

Защото законът поставя за първосвещеници хора, които са слаби; но думите на клетвата, която беше след закона, поставят Сина, който е съвършен до века.

Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!