Lamentations 5

اُذْكُرْ يَا رَبُّ مَاذَا صَارَ لَنَا. أَشْرِفْ وَانْظُرْ إِلَى عَارِنَا.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

قَدْ صَارَ مِيرَاثُنَا لِلْغُرَبَاءِ. بُيُوتُنَا لِلأَجَانِبِ.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

صِرْنَا أَيْتَامًا بِلاَ أَبٍ. أُمَّهَاتُنَا كَأَرَامِلَ.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

شَرِبْنَا مَاءَنَا بِالْفِضَّةِ. حَطَبُنَا بِالثَّمَنِ يَأْتِي.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

عَلَى أَعْنَاقِنَا نُضْطَهَدُ. نَتْعَبُ وَلاَ رَاحَةَ لَنَا.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

أَعْطَيْنَا الْيَدَ لِلْمِصْرِيِّينَ وَالأَشُّورِيِّينَ لِنَشْبَعَ خُبْزًا.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

آبَاؤُنَا أَخْطَأُوا وَلَيْسُوا بِمَوْجُودِينَ، وَنَحْنُ نَحْمِلُ آثَامَهُمْ.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

عَبِيدٌ حَكَمُوا عَلَيْنَا. لَيْسَ مَنْ يُخَلِّصُ مِنْ أَيْدِيهِمْ.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

بِأَنْفُسِنَا نَأْتِي بِخُبْزِنَا مِنْ جَرَى سَيْفِ الْبَرِّيَّةِ.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

جُلُودُنَا اسْوَدَّتْ كَتَنُّورٍ مِنْ جَرَى نِيرَانِ الْجُوعِ.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

أَذَلُّوا النِّسَاءَ فِي صِهْيَوْنَ، الْعَذَارَى فِي مُدُنِ يَهُوذَا.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

الرُّؤَسَاءُ بِأَيْدِيهِمْ يُعَلَّقُونَ، وَلَمْ تُعْتَبَرْ وُجُوهُ الشُّيُوخِ.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

أَخَذُوا الشُّبَّانَ لِلطَّحْنِ، وَالصِّبْيَانَ عَثَرُوا تَحْتَ الْحَطَبِ.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

كَفَّتِ الشُّيُوخُ عَنِ الْبَابِ، وَالشُّبَّانُ عَنْ غِنَائِهِمْ.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

مَضَى فَرَحُ قَلْبِنَا. صَارَ رَقْصُنَا نَوْحًا.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

سَقَطَ إِكْلِيلُ رَأْسِنَا. وَيْلٌ لَنَا لأَنَّنَا قَدْ أَخْطَأْنَا.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

مِنْ أَجْلِ هذَا حَزِنَ قَلْبُنَا. مِنْ أَجْلِ هذِهِ أَظْلَمَتْ عُيُونُنَا.

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

مِنْ أَجْلِ جَبَلِ صِهْيَوْنَ الْخَرِبِ. الثَّعَالِبُ مَاشِيَةٌ فِيهِ.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

أَنْتَ يَا رَبُّ إِلَى الأَبَدِ تَجْلِسُ. كُرْسِيُّكَ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

لِمَاذَا تَنْسَانَا إِلَى الأَبَدِ وَتَتْرُكُنَا طُولَ الأَيَّامِ؟

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

اُرْدُدْنَا يَا رَبُّ إِلَيْكَ فَنَرْتَدَّ. جَدِّدْ أَيَّامَنَا كَالْقَدِيمِ.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

هَلْ كُلَّ الرَّفْضِ رَفَضْتَنَا؟ هَلْ غَضِبْتَ عَلَيْنَا جِدًّا؟

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...