Philippians 2

Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,

то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.

Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,

і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.

Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

Робіть усе без нарікання та сумніву,

щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.

Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!

Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.

Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.

Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.

Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.

Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.

Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,

бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.

Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.

Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.