Psalms 139

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

Εις τον πρωτον μουσικον. Ψαλμος του Δαβιδ. Κυριε, εδοκιμασας με και με εγνωρισας.

Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

Συ γνωριζεις το καθισμα μου και την εγερσιν μου νοεις τους λογισμους μου απο μακροθεν.

Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

Εξερευνας το περιπατημα μου και το πλαγιασμα μου και πασας τας οδους μου γνωριζεις.

бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

Διοτι και πριν ελθη ο λογος εις την γλωσσαν μου, ιδου, Κυριε, γνωριζεις το παν.

Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

Με περικυκλονεις οπισθεν και εμπροσθεν, και εθεσας επ εμε την χειρα σου.

Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

Η γνωσις αυτη ειναι υπερθαυμαστος εις εμε ειναι υψηλη δεν δυναμαι να φθασω εις αυτην.

Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

Που να υπαγω απο του πνευματος σου; και απο του προσωπου σου που να φυγω;

Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

Εαν αναβω εις τον ουρανον, εισαι εκει εαν πλαγιασω εις τον αδην, ιδου, συ.

Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

Εαν λαβω τας πτερυγας της αυγης και κατοικησω εις τα εσχατα της θαλασσης,

то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

και εκει θελει με οδηγησει η χειρ σου και η δεξια σου θελει με κρατει.

Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

Εαν ειπω, Αλλα το σκοτος θελει με σκεπασει, και η νυξ θελει εισθαι φως περι εμε

то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

και αυτο το σκοτος δεν σκεπαζει ουδεν απο σου και η νυξ λαμπει ως η ημερα εις σε το σκοτος ειναι ως το φως.

Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

Διοτι συ εμορφωσας τους νεφρους μου με περιετυλιξας εν τη κοιλια της μητρος μου.

Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

Θελω σε υμνει, διοτι φοβερως και θαυμασιως επλασθην θαυμασια ειναι τα εργα σου και η ψυχη μου καλλιστα γνωριζει τουτο.

і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

Δεν εκρυφθησαν τα οστα μου απο σου, ενω επλαττομην εν τω κρυπτω και διεμορφονομην εν τοις κατωτατοις της γης.

Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

Το αδιαμορφωτον του σωματος μου ειδον οι οφθαλμοι σου και εν τω βιβλιω σου παντα ταυτα ησαν γεγραμμενα, ως και αι ημεραι καθ ας εσχηματιζοντο, και ενω ουδεν εκ τουτων υπηρχε

Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

ποσον δε πολυτιμοι ειναι εις εμε αι βουλαι σου, Θεε ποσον εμεγαλυνθη ο αριθμος αυτων.

перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

Εαν ηθελον να απαριθμησω αυτας, υπερβαινουσι την αμμον εξυπνω, και ετι ειμαι μετα σου.

Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

Βεβαιως θελεις θανατωσει τους ασεβεις, Θεε απομακρυνθητε λοιπον απ εμου, ανδρες αιματων.

Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

Διοτι λαλουσι κατα σου ασεβως οι εχθροι σου λαμβανουσι το ονομα σου επι ματαιω.

Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

Μη δεν μισω, Κυριε, τους μισουντας σε; και δεν αγανακτω κατα των επανισταμενων επι σε;

повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...

Με τελειον μισος μισω αυτους δια εχθρους εχω αυτους.

Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

Δοκιμασον με, Θεε, και γνωρισον την καρδιαν μου εξετασον με και μαθε τους στοχασμους μου

і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

και ιδε, αν υπαρχη εν εμοι οδος ανομιας και οδηγησον με εις την οδον την αιωνιον.