Psalms 74

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Ey Tanrı, neden bizi sonsuza dek reddettin? Niçin otlağının koyunlarına karşı öfken tütmekte?

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Anımsa geçmişte sahiplendiğin topluluğu, Kendi halkın olsun diye kurtardığın oymağı Ve üzerine konut kurduğun Siyon Dağı’nı.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Yönelt adımlarını şu onarılmaz yıkıntılara doğru, Düşman kutsal yerdeki her şeyi yıktı.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Düşmanların bizimle buluştuğun yerde kükredi, Zafer simgesi olarak kendi bayraklarını dikti.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Gür bir ormana Baltayla dalar gibiydiler.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Baltayla, balyozla kırdılar, Bütün oymaları.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Ateşe verdiler tapınağını, Yerle bir edip kutsallığını bozdular Adının yaşadığı konutun.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

İçlerinden, “Hepsini ezelim!” dediler. Ülkede Tanrı’yla buluşma yerlerinin tümünü yaktılar.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Artık kutsal simgelerimizi görmüyoruz, Peygamberler de yok oldu, İçimizden kimse bilmiyor ne zamana dek...

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Ey Tanrı, ne zamana dek düşman sana sövecek, Hasmın senin adını hor görecek?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Niçin geri çekiyorsun elini? Çıkar sağ elini bağrından, yok et onları!

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Ama geçmişten bu yana kralım sensin, ey Tanrı, Yeryüzünde kurtuluş sağladın.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

[] Gücünle denizi yardın, Canavarların kafasını sularda parçaladın.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Livyatan’ın başlarını ezdin, Çölde yaşayanlara onu yem ettin.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Kaynaklar, dereler fışkırttın, Sürekli akan ırmakları kuruttun.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Gün senindir, gece de senin, Ay ve güneşi sen yerleştirdin,

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Yeryüzünün bütün sınırlarını sen saptadın, Yazı da kışı da yaratan sensin.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Anımsa, ya RAB, düşmanın sana nasıl sövdüğünü, Akılsız bir halkın, adını nasıl hor gördüğünü.

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Canavara teslim etme kumrunun canını, Asla unutma düşkün kullarının yaşamını.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Yaptığın antlaşmayı gözönüne al, Çünkü ülkenin her karanlık köşesi Zorbaların inleriyle dolmuş.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Düşkünler boynu bükük geri çevrilmesin, Mazlumlar, yoksullar adına övgüler dizsin.

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Kalk, ey Tanrı, davanı savun! Anımsa akılsızların gün boyu sana nasıl sövdüğünü!

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Unutma hasımlarının yaygarasını, Sana başkaldıranların durmadan yükselen patırtısını!