Job 24

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

PUESTO que no son ocultos los tiempos al Todopoderoso, ¿Por qué los que le conocen no ven sus días?

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Traspasan los términos, Roban los ganados, y apaciéntanlos.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Llévanse el asno de los huérfanos; Prenden el buey de la viuda.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Hacen apartar del camino á los menesterosos: Y todos los pobres de la tierra se esconden.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

He aquí, como asnos monteses en el desierto, Salen á su obra madrugando para robar; El desierto es mantenimiento de sus hijos.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

En el campo siegan su pasto, Y los impíos vendimian la viña ajena.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Al desnudo hacen dormir sin ropa, Y que en el frío no tenga cobertura.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Con las avenidas de los montes se mojan, Y abrazan las peñas sin tener abrigo.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Quitan el pecho á los huérfanos, Y de sobre el pobre toman la prenda.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Al desnudo hacen andar sin vestido, Y á los hambrientos quitan los hacecillos.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

De dentro de sus paredes exprimen el aceite, Pisan los lagares, y mueren de sed.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

De la ciudad gimen los hombres, Y claman las almas de los heridos de muerte: Mas Dios no puso estorbo.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Ellos son los que, rebeldes á la luz, Nunca conocieron sus caminos, Ni estuvieron en sus veredas.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Á la luz se levanta el matador, mata al pobre y al necesitado, Y de noche es como ladrón.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

El ojo del adúltero está aguardando la noche, Diciendo: No me verá nadie: Y esconde su rostro.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

En las tinieblas minan las casas, Que de día para sí señalaron; No conocen la luz.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Porque la mañana es á todos ellos como sombra de muerte; Si son conocidos, terrores de sombra de muerte los toman.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Son instables más que la superficie de las aguas; Su porción es maldita en la tierra; No andarán por el camino de las viñas.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

La sequía y el calor arrebatan las aguas de la nieve; Y el sepulcro á los pecadores.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Olvidaráse de ellos el seno materno; de ellos sentirán los gusanos dulzura; Nunca más habrá de ellos memoria, Y como un árbol serán los impíos quebrantados.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Á la mujer estéril que no paría, afligió; Y á la viuda nunca hizo bien.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Mas á los fuertes adelantó con su poder: Levantóse, y no se da por segura la vida.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Le dieron á crédito, y se afirmó: Sus ojos están sobre los caminos de ellos.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Fueron ensalzados por un poco, mas desaparecen, Y son abatidos como cada cual: serán encerrados, Y cortados como cabezas de espigas.

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Y si no, ¿quién me desmentirá ahora, Ó reducirá á nada mis palabras?