Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Y RESPONDIÓ Job, y dijo:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Muchas veces he oído cosas como éstas: Consoladores molestos sois todos vosotros.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

¿Tendrán fin las palabras ventosas? Ó ¿qué te animará á responder?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

También yo hablaría como vosotros. Ojalá vuestra alma estuviera en lugar de la mía, Que yo os tendría compañía en las palabras, Y sobre vosotros movería mi cabeza.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Mas yo os alentaría con mis palabras, Y la consolación de mis labios apaciguaría el dolor vuestro.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Si hablo, mi dolor no cesa; Y si dejo de hablar, no se aparta de mí.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Empero ahora me ha fatigado: Has tú asolado toda mi compañía.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Tú me has arrugado; testigo es mi flacura, Que se levanta contra mí para testificar en mi rostro.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Su furor me destrizó, y me ha sido contrario: Crujió sus dientes contra mí; Contra mí aguzó sus ojos mi enemigo.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Abrieron contra mí su boca; Hirieron mis mejillas con afrenta; Contra mí se juntaron todos.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Hame entregado Dios al mentiroso, Y en las manos de los impíos me hizo estremecer.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Próspero estaba, y desmenuzóme: Y arrebatóme por la cerviz, y despedazóme, Y púsome por blanco suyo.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Cercáronme sus flecheros, Partió mis riñones, y no perdonó: Mi hiel derramó por tierra.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Quebrantóme de quebranto sobre quebranto; Corrió contra mí como un gigante.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Yo cosí saco sobre mi piel, Y cargué mi cabeza de polvo.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Mi rostro está enlodado con lloro, Y mis párpados entenebrecidos:

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Á pesar de no haber iniquidad en mis manos, Y de haber sido mi oración pura.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

¡Oh tierra! no cubras mi sangre, Y no haya lugar á mi clamor.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Mas he aquí que en los cielos está mi testigo, Y mi testimonio en las alturas.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Disputadores son mis amigos: Mas á Dios destilarán mis ojos.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

¡Ojalá pudiese disputar el hombre con Dios, Como con su prójimo!

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Mas los años contados vendrán, Y yo iré el camino por donde no volveré.