Job 24

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Czemuż od Wszechmocnego nie są zakryte czasy? a którzy go znają, nie widzą dni jego?
Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
Niezbożni granice przenoszą, trzody zabierają i pasą.
займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
Osła sierotek zajmują, a wołu od wdowy w zastawie biorą.
вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...
Spychają ubogich z drogi; spólnie się muszą nędzni kryć na ziemi.
Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...
Oto jako leśne osły w puszczach wychodzą na robotę swoję, wstawając rano na łupiestwo; pustynia jest chlebem ich, i dzieci ich.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Na polu ubogiego pożynają zboże, a niepobożni z winnic zbierają.
наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
Nagich nocować przymuszają bez odzienia, którzy się nie mają czem nakryć na zimnie.
мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...
Powodzią gór zmaczani bywają, nie mając mieszkania przytulają się do skały.
Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...
Porywają sierotkę od piersi, a od ubogiego biorą zastaw.
Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
Nagiemu dopuszczają chodzić bez odzienia, a o głodzie chowają tych, którzy ich snopy noszą.
Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
A ci, którzy między murami ich wyciskają oliwę i prasy tłoczą, pragną.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...
Ludzie w mieście wzdychają, a dusze zabitych wołają, a Bóg temu wstrętu nie czyni.
Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
Cić to są, którzy się sprzeciwiają światłości, a nie znają dróg jej, ani stanęli na ścieszkach jej.
На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
Raniuczko wstaje mężobójca, zabija ubogiego i niedostatecznego, a w nocy jest jako złodziej.
А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...
Oko cudzołożnika pilnuje zmierzku, mówiąc: Nie ujrzy mię nikt; i zakrywa oblicze swe.
Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
Podkopywają w ciemności domy, które sobie naznaczyli, i nienawidzą światła.
бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...
Ale zaranek jest im jako cień śmierci; jeźli ich kto pozna, przypada na nich strach cienia śmierci.
Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...
Lekkimi są na wodach; przeklęty dział ich na ziemi; nie patrzą na drogę wolną.
Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
Jako susza i gorącość trawią wody śnieżne, tak grób grzeszników.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
Zapomina go żywot matki jego, a robak słodkość z niego czuje; niemasz więcej pamiątki jego, a nieprawość połamana jest jako drzewo.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
Roztrąca niepłodną, która nierodziła, a wdowie nie czyni dobrze.
А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
Pociąga też mocarzy możnością swoją: a gdy na nich powstał, zwątpili o żywocie swoim.
Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
Daje mu Bóg, na czemby bezpiecznie spolegać mógł: wszakże oczy jego patrzą na drogi ich.
підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...
Na chwilę wywyższeni są, alić ich niemasz; zniżeni i ściśnieni będą jako inni wszyscy, a jako wierzch kłosa ścięci będą.
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?
A jeźli nie tak jest, gdzież jest ten, coby mi zadał kłamstwo, a coby obrócił wniwecz słowa moje?