Romans 9

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

I say the truth in Christ, I lie not, my conscience also bearing me witness in the Holy Ghost,

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

That I have great heaviness and continual sorrow in my heart.

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

For I could wish that myself were accursed from Christ for my brethren, my kinsmen according to the flesh:

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

Who are Israelites; to whom pertaineth the adoption, and the glory, and the covenants, and the giving of the law, and the service of God, and the promises;

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

Whose are the fathers, and of whom as concerning the flesh Christ came, who is over all, God blessed for ever. Amen.

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

Not as though the word of God hath taken none effect. For they are not all Israel, which are of Israel:

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

Neither, because they are the seed of Abraham, are they all children: but, In Isaac shall thy seed be called.

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

That is, They which are the children of the flesh, these are not the children of God: but the children of the promise are counted for the seed.

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

For this is the word of promise, At this time will I come, and Sara shall have a son.

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

And not only this; but when Rebecca also had conceived by one, even by our father Isaac;

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

(For the children being not yet born, neither having done any good or evil, that the purpose of God according to election might stand, not of works, but of him that calleth;)

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

It was said unto her, The elder shall serve the younger.

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

As it is written, Jacob have I loved, but Esau have I hated.

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

What shall we say then? Is there unrighteousness with God? God forbid.

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

For he saith to Moses, I will have mercy on whom I will have mercy, and I will have compassion on whom I will have compassion.

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

So then it is not of him that willeth, nor of him that runneth, but of God that sheweth mercy.

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

For the scripture saith unto Pharaoh, Even for this same purpose have I raised thee up, that I might shew my power in thee, and that my name might be declared throughout all the earth.

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

Therefore hath he mercy on whom he will have mercy, and whom he will he hardeneth.

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Thou wilt say then unto me, Why doth he yet find fault? For who hath resisted his will?

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Nay but, O man, who art thou that repliest against God? Shall the thing formed say to him that formed it, Why hast thou made me thus?

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Hath not the potter power over the clay, of the same lump to make one vessel unto honour, and another unto dishonour?

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

What if God, willing to shew his wrath, and to make his power known, endured with much longsuffering the vessels of wrath fitted to destruction:

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

And that he might make known the riches of his glory on the vessels of mercy, which he had afore prepared unto glory,

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Even us, whom he hath called, not of the Jews only, but also of the Gentiles?

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

As he saith also in Osee, I will call them my people, which were not my people; and her beloved, which was not beloved.

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

And it shall come to pass, that in the place where it was said unto them, Ye are not my people; there shall they be called the children of the living God.

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

Esaias also crieth concerning Israel, Though the number of the children of Israel be as the sand of the sea, a remnant shall be saved:

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

For he will finish the work, and cut it short in righteousness: because a short work will the Lord make upon the earth.

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

And as Esaias said before, Except the Lord of Sabaoth had left us a seed, we had been as Sodoma, and been made like unto Gomorrha.

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

What shall we say then? That the Gentiles, which followed not after righteousness, have attained to righteousness, even the righteousness which is of faith.

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

But Israel, which followed after the law of righteousness, hath not attained to the law of righteousness.

Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

Wherefore? Because they sought it not by faith, but as it were by the works of the law. For they stumbled at that stumblingstone;

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

As it is written, Behold, I lay in Sion a stumblingstone and rock of offence: and whosoever believeth on him shall not be ashamed.