Philippians 2

Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,

If there be therefore any consolation in Christ, if any comfort of love, if any fellowship of the Spirit, if any bowels and mercies,

то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

Fulfil ye my joy, that ye be likeminded, having the same love, being of one accord, of one mind.

Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.

Let nothing be done through strife or vainglory; but in lowliness of mind let each esteem other better than themselves.

Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Look not every man on his own things, but every man also on the things of others.

Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

Let this mind be in you, which was also in Christ Jesus:

Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

Who, being in the form of God, thought it not robbery to be equal with God:

але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

But made himself of no reputation, and took upon him the form of a servant, and was made in the likeness of men:

Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

And being found in fashion as a man, he humbled himself, and became obedient unto death, even the death of the cross.

Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

Wherefore God also hath highly exalted him, and given him a name which is above every name:

щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,

That at the name of Jesus every knee should bow, of things in heaven, and things in earth, and things under the earth;

і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

And that every tongue should confess that Jesus Christ is Lord, to the glory of God the Father.

Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.

Wherefore, my beloved, as ye have always obeyed, not as in my presence only, but now much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling.

Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

For it is God which worketh in you both to will and to do of his good pleasure.

Робіть усе без нарікання та сумніву,

Do all things without murmurings and disputings:

щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

That ye may be blameless and harmless, the sons of God, without rebuke, in the midst of a crooked and perverse nation, among whom ye shine as lights in the world;

додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

Holding forth the word of life; that I may rejoice in the day of Christ, that I have not run in vain, neither laboured in vain.

Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.

Yea, and if I be offered upon the sacrifice and service of your faith, I joy, and rejoice with you all.

Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!

For the same cause also do ye joy, and rejoice with me.

Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

But I trust in the Lord Jesus to send Timotheus shortly unto you, that I also may be of good comfort, when I know your state.

Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.

For I have no man likeminded, who will naturally care for your state.

Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.

For all seek their own, not the things which are Jesus Christ's.

Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.

But ye know the proof of him, that, as a son with the father, he hath served with me in the gospel.

Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.

Him therefore I hope to send presently, so soon as I shall see how it will go with me.

Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.

But I trust in the Lord that I also myself shall come shortly.

Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,

Yet I supposed it necessary to send to you Epaphroditus, my brother, and companion in labour, and fellowsoldier, but your messenger, and he that ministered to my wants.

бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.

For he longed after you all, and was full of heaviness, because that ye had heard that he had been sick.

Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

For indeed he was sick nigh unto death: but God had mercy on him; and not on him only, but on me also, lest I should have sorrow upon sorrow.

Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.

I sent him therefore the more carefully, that, when ye see him again, ye may rejoice, and that I may be the less sorrowful.

Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

Receive him therefore in the Lord with all gladness; and hold such in reputation:

бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

Because for the work of Christ he was nigh unto death, not regarding his life, to supply your lack of service toward me.